Дволикий замок, побудований за кошти нареченої: історія та архітектура палацу Ксідо в Хмільнику
- У самому серці курортного Хмільника на Вінниччині височіє загадковий палац графа Ксідо, який називають «дволиким» через унікальне поєднання суворої середньовічної фортеці та вишуканої неокласичної резиденції.
- Зведений на початку ХХ століття за кошти посагу багатої графині на фундаменті давніх укріплень, сьогодні цей архітектурний шедевр перебуває в аварійному стані та відчайдушно чекає на порятунок.
У самому серці курортного Хмільника на Вінниччині височіє одна з найзагадковіших архітектурних пам’яток України — палац графа Ксідо. Цю будівлю називають «дволикою», адже з одного боку вона нагадує сувору середньовічну фортецю, а з іншого — вишукану дворянську резиденцію. Зведений на початку ХХ століття на фундаменті давніх укріплень, сьогодні палац перебуває в аварійному стані та чекає на масштабну реставрацію.
Історія створення: шлюб за розрахунком і нездійснена мрія

Палац збудували на Замковій горі, де ще з XIV–XVI століть стояла потужна литовсько-польська фортеця, укріплена гетьманом Яном Тарновським у 1534 році. Від старого замку до наших днів збереглася лише восьмигранна оборонна вежа, яка за часів османського панування слугувала мінаретом мечеті.
На початку ХХ століття хмільницький маєток належав заможній графині Катерині Левашовій. У 1905 році з нею одружився збіднілий дворянин грецького походження Костянтин Ксідо, якого в народі помилково величали графом, і саме за кошти посагу дружини він вирішив звести розкішну резиденцію. До цього Ксідо входив до батальйону Устима Кармелюка, який придушував повстання. Коли протистояння звершилися, залишився у Хмільнику.
Ксідо був струнким, чорнявим і красивим. Йому подобалися танці, бали і жінки. Мав репутацію альфонса, хоча за дружину взяв немолоду пані. Однак вона точно могла похизуватися значним приданим: місто Хмільник, три десятки навколишніх сіл, цукрозавод, маєтки і чимало грошей. Як вдячність за безтурботне життя, Ксідо дотримувався вірності обраниці до кінця своїх днів.
Роботи над палацом тривали з 1911 по 1915 рік, проте Перша світова війна та революційні події завадили завершити внутрішнє оздоблення. У 1919 році родина емігрувала за кордон, так і не поживши у своєму палаці, а за радянських часів будівлю використовували як навчальний заклад, комендатуру НКВС, склад та готель.
Архітектура: два фасади й жодного тилу

Проєкт резиденції розробив відомий тогочасний архітектор Іван Фомін, який майстерно поєднав у одній споруді кілька архітектурних стилів. Парадний фасад, звернений до міста, виконаний у стилі палладіанського класицизму та прикрашений білосніжними колонами у два ряди, напівкруглими еркерами й витонченими балконами.
Водночас фасад, що виходить до Південного Бугу, облицьований грубим каменем і має дві кутові вежі, завдяки чому споруда нагадує неприступний литовський замок XVI століття. Через таке поєднання будівля фактично має два парадні фасади й зовсім позбавлена тильної сторони, а доповнює ансамбль витончений кам'яний арковий міст через річку, який у народі прозвали «венеціанським».
Сьогодення: пам’ятка на межі зникнення

Сьогодні палац Ксідо залишається головною візитівкою міста, але його технічний стан викликає серйозне занепокоєння краєзнавців і туристів. Будівля тривалий час пустує без належного опалення та ремонту, через що руйнується дах, осипається штукатурка, на стінах з'явилися глибокі тріщини, а також фіксується руйнування міжповерхових перекриттів у правій частині палацу. У частині приміщень на громадських засадах діє невеликий історико-краєзнавчий музей, проте через аварійність будівлі вільний доступ усередину часто обмежений.
Місцева влада неодноразово намагалася залучити приватних інвесторів для реставрації пам’ятки на умовах довгострокової оренди, адже в міському бюджеті бракує коштів на її порятунок, однак палац усе одно приваблює мандрівників своєю кінематографічною атмосферою та живописними краєвидами.
Читайте також:
Вінниця, яку ви не бачили: унікальні ретро-фотографії міста, що застигло в часі
Додайте 20 хвилин до вибраних джерел у Google