Для чого сокира під Різдвяним столом? Як наші предки на Поділлі святкували Святвечір

Наталія КОРПАН

фото Ukraїner, фотографиня: Емма Солдатова

Історикиня розповіла нам про перебіг святкування Різдва на Поділлі у давнину. Які особливі звичаї мали наші предки?

Цьогоріч єпархіям вже дозволили відзначити Різдво 25 грудня, але ще чимало жителів Вінниці продовжують цьогоріч святкувати 7 січня.

Час і люди створюють нові традиції святкування Різдва, однак так важливо зберігати звичаї предків. Ми завітали у Вінницький обласний краєзнавчий музей на експозицію «Подільський Святвечір». Поспілкувавшись із завідувачкою відділення давньої історії Ірина Кошевіцькою, ми дізналися особливості святкування Різдва на Поділлі.

Відео дня

— Цю виставку ми робили до зимових свят, і тут у нас проводиться тематична екскурсія. Цикл зимових починається у нас 4 грудня і закінчується на Водохреща, — пояснює спеціалістка. — Головний акцент — це, звичайно, Святвечір. Різдво у наших предків завжди було одним з головних свят.

Дізнатися ще більше цікавих деталей про Подільський Святвечір ви можете до 12 лютого у Вінницькому обласному краєзнавчому музеї. Реєстрацію на тематичні екскурсії проводять за телефоном: 068 725 49 57 (дзвінки приймаються з 10.00 до 17.00). Вартість: для дітей та студентів — 30 гривень, для дорослих — 50 гривень (включаючи екскурсійне обслуговування).

Зайшовши в академічну залу музею, ви побачите інсталяцію Подільського святвечора.

— Одним з головних символів Різдва був дідух — це своєрідна ялинка. Він робився з останнього снопа пшениці. І ставили його на покутті під іконами. Такі дідухи, як зараз виготовляють, вони дуже гарні, з квітами та різними хитросплетіннями. А раніше, як правило, вони були просто звичайним сніпком, — розповідає Ірина Кошевіцька. — Хоч дідух — це наша своєрідна ялинка, але не можна сказати, що наші предки ялинки не ставили. Наприклад, ще у 18-19 століття вже було поширено у селі ставити ялинку. Однак її прикрашали іграшками з соломи, яблуками, горіхами. Для міщан, звісно, були характерні іграшки, виготовлені зі скла.

Як розповідає експертка, ялинка вперше з'явилася у Європі, традиція прикрашати ялинку масово поширилася в середині 19 століття. Наші міщани також переймали все західноєвропейське, і прикрашали ялинку, як правило, до Різдва. Однак з приходом більшовиків, які забороняли церкву, наші предки пов'язали встановлення ялинки до Нового Року. Оскільки Новий Рік — це не релігійне свято.

— Будемо сподіватися, що надалі це зміниться, — каже вона. — Наші предки майстрували також різдвяні зірки, які символізували Вифлеємську зірку. Несучи цей атрибут, колядники проводили цілі театральні дійства.

Щодо прикрашання домівки до Різдва, то наші предки робили солом'яні «павуки».

— «Павуки» — це своєрідні обереги. Ними прикрашали домівку не лише на Різдво, а у повсякчас, бо вважали, що вони захищають від різного зла, — продовжує Ірина. — Солому використовували не лише для створення «павуків», її також клали під стіл. Туди ж клали горіхи та яблука, і обов'язково якесь знаряддя праці з металу. Це робили для того, щоб земля у Новому році була родючою і обдаровувала господарів своїми щедротами. Солома клалася також й на стіл, а зверху застелялася скатерка.

Як дізнаємося, по кутках столу ставили зубчики часнику, як захист від злих сил. По центру головна страва — кутя. Як правило, кутю перший пробував господар, а далі вже всі інші члени родини.

— Була традиція класти три хліба на стіл. І, звісно, свічка. Господині, крім того, випікали ще різні калачі, — пояснює жінка. — Щодо 12 страв, то свої відмінності у меню були навіть у кожному селі. Основні страви — це голубці з пшоном, вареники різноманітні з вишнями, грибами, капустою, картоплею. Готували квасолю, буряк, рибу, та варили узвар. Коли вечеря була приготована, то родина одягала свій найкращий одяг, і сідали за стіл.

Рецепт куті

Традиційний рецепт приготування головної страви Святвечір розповіла Марія Бугай з

села Човновиця Оратівського району. Допис про це опублікували на сторінці Вінницького обласного центру народної творчості.

«Щоб приготувати кутю заздалегідь потрібно відібрати найкращу пшеницю, потовкти її в ступі, промити, просушити. А вже потім замочити і варити, додавши трішки солі. Тепер це простіше — можна вже купити кутю. Лиш зварити залишається», — йдеться у дописі.

Далі, як читаємо, кутю треба замочити на ніч, щоб настоялася. На другий день треба рано встати, щоб початкової води набрати, там де ви воду берете, щоб там до вас ніхто води не брав. Отоді на тій воді ставимо варити нашу замочену попередньо нашу кутю. Кажуть, що така вода має цілющі властивості. Варити треба до готовності, а потім поставити у холодне місце чи в комору, щоб до вечора вихолола.

«А тим часом замочуємо кип'ятком мак, щоб легше терся. Зливаємо з маку воду висипаємо в макітру і розтираємо, щоб став білий. Додаємо цукор і ще розтираємо до однорідної маси. До тертого маку з цукром додаємо гарячу воду чи узвар і розмішуємо ложкою, робимо таку юшку туди додаємо попередньо відварену кутю, і знову розмішуємо. По бажанню можна додати присмажені горішки, родзинки, халву, мед», — йдеться у рецепті.

Для куті знадобиться: