Якщо по-розумному, то вейкбординг – це екстремальний вид спорту, що синтезує в собі елементи сноубордингу, серфингу та водяних лиж. У ньому присутня акробатика, стрибки з трамплінів і вірогідність що-небудь зламати.

А по-простому – це дошка для швидкісного долання водяної траси.

Та перед тим, як залізти на ту дошку, я консультувався з інструктором. Його ім'я Рома. З цим спортом хлопець віднедавна, але «просвітити» мене щодо базових навичок — зміг без проблем.

Рома

Рома пояснив, що є дошка і є кріплення, які нагадують високі кросівки та кріпляться до борду за допомогою болтів. За розмірами і формами дошки бувають різними. Від цього залежить, наскільки швидко вейкбордер буде рухатися або, наскільки «агресивно» він буде заходити в повороти.

Дошка з кріпленнями

Також наставник розповів, що траса для вейкбордингу являє собою канат, який тягнеться з одного берега на інший. До основного тросу приєднаний фал (страхувальна мотузка), за який вейкбордеру потрібно триматися під час руху.  

Фал

Долати трасу можна кількома способами. Наприклад, вибрати автоматичну програму в п'ять кіл зі швидкістю 29 км/г.

Або кататися в ручному режимі. Це коли інструктор керує за допомогою спеціального пульта.  

 Пульт виглядає ось так

Для початку я вибрав останній варіант.

Хоча, їдучи на Вишенське озеро уявляв, як з першої спроби встаю на борд, а вже через п'ять хвилин виконую піруети перед камерою.

Проходжу інструктаж

На мене вдягнули рятувальний жилет і допомогли взутися в прикріплені до борду «кросівки». (І ще, обов'язково беріть з собою зручні шорти. Кататися дозволяється тільки в них).  

Потім довелося лізти у воду і лягати на спину: «Хапай фал, а борд тримай перпендикулярно канату. Не забувай, що в поворот потрібно заходити, після подолання першої половини траси, інакше не встигнеш» – давав настанови Рома.

Я кивав, мовляв, все засвоїв, все розумію, давай вже їхати.

Приблизно так починалося моє катання

Через хвилину фал натягнувся і витягнув мене з води.

Що сталося потім, я зрозумів не одразу. Очуняв після того, як боляче вдарився обличчям об воду. Виявилося, що втримати рівновагу не так-то й легко.

З берега Рома привітав мене з першою «шваброю». Це сленгове слівце вейкбордерів, коли під час руху частина дошки занурюється під воду, ти втрачаєш рівновагу і різко вдаряєшся об поверхню води.

Одне з численних падінь

Я чув, як сміється мій оператор. Тільки не розумів чому. От якщо по логіці: людина вперше стала на борд, впала і вдарилася об воду. Хіба в цьому є привід реготати? Наче ні!

Але подивившись згодом відео цих моментів, переконався, що зі сторони падіння виглядають доволі епічно. Так що, я й сам вдосталь насміявся.

І ще трохи занурень

Наступні кілька спроб так само увінчалися падіннями. Особливо, це траплялося на поворотах.

Я, як мені тоді здавалося, засвоїв теорію, отже можу без проблем входити в повороти. Але на практиці зробити цього не міг.

Кожного разу я втрачав керування, «бухався», відпускав фал, а Рома в ручному режимі повертав його назад. Це дуже вимотувало.

Загалом, через двадцять хвилин тренувань я навчився, більш-менш, нормально їздити. Проте повороти все ніяк не підкорювалися.

Готуюся вийти на воду

Тоді з берега до мене звернувся Денис. Він професійний вейкбордер, який давно приборкав цей механізм: «Їдь під тросом, а при повороті починай зарізатися ліворуч (просто я лівша). Передню ногу випрямляй, задню – згинай і натискай на п’яти. Тоді тебе за інерцією почне розвертати».

Здавалося, що легше завдання і бути не може. Та спробувавши це на практиці, я вкотре злетів з дошки.

Тут мало би бути фото Дениса, але він не любить камер. Тому покажу, як у камеру дивлюся я

Я вибрався на берег, щоб трохи зігрітися і перепочити. У цей час на свій борд став Денис. Хлопець не залазив у воду, щоб розпочати катання, а прямо злетів з містка, що там розташований.

Денис з легкістю тримав рівновагу, повертав і робив всілякі трюки. І виглядало це захопливо.

Але від однієї тільки думки, як боляче можна вдаритися при неправильному приземленні, ставало ще й страшнувато.

Тому не радив би я комусь експериментувати з трюками, не знаючи нюансів їх виконання.

Такий вигляд з містка

Надихнувшись прикладом Дениса, я знов вдягнув екіпіровку і став на дошку. Тільки цього разу попросив інструктора включити автоматичний режим і сказав, що так само буду стрибати з містка.

Коли фал почав мене піднімати, я підстрибнув, і перш ніж приземлитися на воду, пролетів кілька метрів.

Оце і було те незабутнє відчуття, за яким я туди прийшов. У ту мить я зрозумів, чому люди займаються вейкбордингом. Вони стають на дошку в пошуках адреналіну і знайти його на ній доволі легко.

Так виглядає адреналін

У такі моменти інстинкт самозбереження відходить на другий план. І більше за все на світі хочеться приборкати дошку, стати господарем траси і якомога довше отримувати цю насолоду.

Але як тільки справа доходила до поворотів, я знов падав, ударявся об воду і все починалося з початку.

Фото та відео Валерія Чудновського

Вейкбординг

Де: Парк Дружби народів
Час роботи: 9.00 – 19.00
Вартість: 200 грн/10 хв