Фестиваль Тимка Падури об’єднав українців та поляків у Махнівці (Новини компаній)

Минулої суботи, 21 вересня село Махнівка Козятинського району на один день стало центром україно-польських взаємин. Тут за підтримки Українського культурного фонду Медіа Центр “Власно” провів І Міжнародний фестиваль ім. Тимка Падури “Гей, соколи!”.

Розпочали фестиваль із вшанування могили поета. Тут були присутні представники влади, місцеві жителі, гості з сусідніх районів, делегації зі Старого Мяста (Польща), а також представники Генерального консульства Польщі у Вінниці на чолі з Віце-консулом Генерального консульства Республіки Польща Себастьяном Делюрою.

“Падура у своїй творчості поєднував польську мову і українську: українські вірші він записував польськими літерами. Це була спроба поєднати ідеї, поєднати культури. Після нього з’явилося ціле покоління польських романтиків яке захоплювалося українською культурою”, — зазначив консул. 

В рамках проекту відкриття Культурно-мистецького центру та проведення фестивалю, могилу поета облаштували, тут поставили інформаційний щит. 

“Махнівчанам дістався справжній скарб. Мені б дуже хотілося, щоб громада Махнівки включилася в роботу по вшануванню і дослідженню Тимка Падури, а ми, як активісти і як журналісти будемо її підтримувати”, — наголосила організаторка фестивалю та ініціаторка створення Культурно-мистецького центру, керівниця “Медіа Центру “Власно” Ольга Маліновська. 

У будівлі музичної школи в рамках проекту, профінансованого Українським культурним фондом, було відкрито культурно-мистецький центр Тимка Падури. Він уже готовий приймати туристів, шкільні екскурсії та інших відвідувачів. Тут вже є про що розповісти: окрім стенду є інформаційні буклети, а також новенька, щойно з друкарні книга Миколи Купчика “Стежками Тимка Падури”. Книгу також видали в рамках цього ж проекту за сприяння УКФ, тож дарували її відвідувачам безкоштовно.

"Я не планував писати книгу спеціально, але за час дослідницької роботи у мене назбиралося стільки  матеріалу, а потім Медіа Центр “Власно" запропонував цей проект і було вирішено видати книгу. Довелося страшенно скорочувати текст, адже книга на 108 сторінок має  вмістити ще й польський переклад, тому по-суті я скоротив текст до 50 сторінок", — говорить Микола Купчик.

Однак, усі важливі факти з життя Тимка Падури у виданні збережено. Так, з книги ми дізнаємося, яким він був за характером і зовнішністю, як поводився в юності, що любив, де жив і якими людьми себе оточував, багато міфів ходять навколо цієї постаті, і Микола Мусійович кожен з них може підтвердити або спростувати. 

Першим автограф автора отримав польський консул, а за ним і всі присутні змогли отримати та підписати книгу, і вже потім гордо демонстрували її всім на фестивалі, який тим часом уже добряче розігрівся на стадіоні Махнівки.

Народні колективи з Козятина, Махнівки, Бердичева, Житомира, Вінниці, та різних районів області. Співи, гуморески, танці, польські народні номери, дитячі ансамблі, чоловічі та жіночі колективи — усе це наповнювало фестиваль життям до самого вечора. Перед сценою були розкладені тюки соломи, на яких глядачі могли зручно сидіти. А по коли фестивальний майданчик гудів, як вулик: тут і дитячі атракціони, і вироби майстрів народної творчості і смачна їжа, а ще — багато яскравих фотозон.

Однак, найбільше людей —  біля козацького намету. Це розклали і демонструють зброю та козацьке начиння 17 століття гості з Луцька — Козацьке стрілецьке братство. Його отаман Володимир Перчук розповідає, що Україна та Польща дружать не лише у піснях, а і підтримують стосунки цілими організаціями.

“Ми відвідуємо фестивалі на теренах Європи, співпрацюємо з Братством курковим з Тухоля (Польща). Дякуючи полякам, Україна вступила у Міжнародну асоціацію історичних стрілецьких товариств. І ми раз на три роки обовязково їздимо на зустрічі, де проводяться змагання зі стрільби”.

Поряд якраз вишикувались до фотографування представники Куркового братства про яких розповідав Володимир. 

“Ми сюди часто приїздимо, маємо тут побратимів у козацтві. Вони нас запрошують на свої свята, ми їх — на свої. Показуємо цим, що Польща і Україна — недалеко одна від одної", — розповідає Маріан Андрашак і показує мені два нагрудних знаки у вигляді мальтійського хреста з тризубом.

“Це наші нагороди за те, що популяризуємо українську культуру, ми їздимо у різні країни Європи, і скрізь розповідаємо про Україну і нашу дружбу”.  

Тим часом на території фестивалю розгорнулася ціла вишивальна майстерня. Це майстриня Віра Сверчкова керує процесом вишивання потрету Томаша Падури. до якого долучаються усі учасники фестивалю. 

“Буду вдома дошивати — зима довга, — жартує пані Віра. — Запропонуємо учням у школі пошити, а потім розмістимо в новому Культурно-туристичному центрі і всі відвідувачі зможуть поставити на ньому свої хрестики”.

Перед вечірньою програмою учасники фестивалю разом з артистами разом виконали пісню “Гей, соколи!”. У руках вони тримали стрічки в кольорах українського та польського прапорів. Загалом участь у виконанні пісні взяло близько 400 чоловік. 

Після цього розпочалися виступи вечірньої сцени. Оскільки Тимко Падура писав пісні саме для торбану, волинки, ліри, то саме на цих інструментах виконували пісні артисти, а коли звечоріло, розпочався запальний рок-концерт. 

“Фестиваль чітко показав, що всі протиріччя, які намагаються внести поміж нашими народами, є штучними. І падають вони як картковий будиночок, коли ми починаємо говорити про спільну культурну спадщину. Здавалось, що може зробити в розрізі міжнародних відносин одна пісня чи одна людина? Тим більш, що ця людина не була дипломатом. Проте Падура більш як 150 років тому заклав один з коштовних наріжних каменів, який фактично зараз виступає спільним знаменником україно-польських відносин в сфері культури. Це круто!”, — говорить музикант, фронтмен гурту “Широкий Лан” Святослав Бойко. 

Крім нього на вечірній рок-сцені виступили “Гуляйгород GG”, “Медовий Полин”, “Чумацький шлях”. 

Те, що цього дня в Махнівці було закладено новий камень україно-польської дружби, вважає і співорганізатор заходу, отаман Вінницького козацького полку і. Івана Богуна Володимир Воловодюк:

“Багато років тому на честь примирення українців та поляків ми встановили в центральній частині міста Вінниці камінь у вигляді сокола. І ось тепер, зрозуміло, звідки цей символ, і як він перегукується з темою відносин наших народів — це наш спільний символ нашої об’єднаної сили”, — наголосив Володимир Воловодюк.

 

Автор: Ірина Басенко

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.