Швейк — сатиричний персонаж. Роман написаний чеським письменником Ярославом Гашеком. Головний герой, здається, бравий солдат. І ніби як є спектаклі, поставлені за цим твором. Перераховані пункти — це знання пересічного українця про торговця краденими і безпородними собаками Йозефа Швейка.

Але їх цілком достатньо, щоб перейнятися постановкою, яку днями показали у театрі імені Садовського. Гра акторів Богдана Бенюка та Анатолія Хостікоєва у комедії «Швейк» підняла на ноги зал, викликала сотні посмішок і якусь мить тримала публіку в напрузі.
 

Найімовірніше, успіх вистави криється в ілюстрації простих, але вічно актуальних для глядача тем: кохання, спогадів, філософії, вдалих жартів та дружби. А головний герой, дивакуватий чоловік, що йде на поводу у власних забобонів і слабкостей, але в той же час зберігає непохитний позитив — завжди буде затребуваним.



Персонажа Швейка, вінничани розцінили, як занадто оптимістично налаштованого жартівника. Не дивно, що герой Бенюка звільнений з військової служби з діагнозом «повний ідіот».
 

Герої Хостікоєва (Шпик, жандарм, священик і поручик Лукаш), більш серйозні, розумні, з великим запасом забавних історій.
 

Таке поєднання емоцій: масштабу — герої, то на вагон поїзда залазили, то по підлозі незграбно повзали, та сценарного розмаїття — жарти Швейка змінювали зворушливі спогади героїв Хостікоєва, і навпаки, — влучило «в яблучко».
 

— Знаєш, Йозеф, якщо довго дивитися, як падають зірки, то потрібно загадувати бажання і воно обов'язково збудеться, — хвалиться своїми знаннями в астрології поручик Лукаш.
— Пане поручику, а що то за зірка? — цікавиться Швейк.
— Де?
— Там!
— Ааа, — захоплено говорить Лукаш. — А чорт його знає!
 

Повна свобода дій акторів, залучення глядачів до подій минулих років, вимушена імпровізація з головою занурили присутніх в те, що відбувалося.






Творці вистави «оживили» пам'ятник Швейка, і зуміли перенести глядачів у Австро-Угорщину, що переживає Першу світову війну. Протягом двох дій цієї комедії, головний герой зустрічається з персонажами, які йому протилежні. І тільки під кінець він знайомиться з поручиком Лукашем, який став йому єдиним другом.
 

Переваги вистави криються за справжньою театральністю, закінченою імпровізацією, стертими між глядачами та акторами межами і цілою епопеєю дивакуватого Швейка.
 

Спектакль поставлений 20 років тому, та до цих пір його неможливо точно переказати, адже кожен раз він виходить іншим. Кращим за минулий.