Потерпілий гримнув дверима судової зали. Вийшов, не дослухавши рішення до кінця. А звинувачуваний радів вирішенню на свою користь. Так могилів-подільського бізнесмена і депутата Сергія Шевчука, одруженого на падчерці тамтешнього мера, виправдали в апеляційній інстанції за недоведеністю вини. Таке рішення роз’яснив на першому в історії суду брифінгу суддя-спікер Анатолій Кривошея, який працював у складі суддівської колегії і підписував виправдувальний вирок.
— Сьогодні ви бачите, що результати судової реформи втілюються в життя. Апеляційним судом Вінницької області вперше за історію його існування проводиться брифінг, як результат відкритості в нашій роботі, — сказав Анатолій Кривошея.
Він пояснив, що сторонам звинувачення не вдалося запроторили за грати зятя мера прикордонного райцентру, бо безсумнівних доказів присутності його на місці злочину вони суду не надали.
Сергія Шевчука звинувачували у замаху на убивство могилівчанина Олександра Коломійця. Цей молодий чоловік заявив, що «Шеф» стріляв у нього під житловим будинком 10 травня 2016-го року, влучив у стегно і сідницю, але не вбив, бо кулі скінчились. RIA/20minut торік розповідала, як Вінницький міський суд відпустив Сергія Шевчука з-під варти, назвавши докази його вини неналежними. Тоді Коломієць подав апеляцію. Також оскаржила вирок Вінницького міського суду прокуратура.
І ось, на початку жовтня цього року апеляційний суд підтвердив недоведеність вини зятя мера. Чому із новими доказами та свідками теж виправдали Шевчука? Даємо роз’яснення в цитатах судді Кривошеї.
«Ми, судді, своїми рішення не маємо доводити чиюсь вину і карати злочинця. Ми забезпечуємо рівність сторін в можливості надати докази. Ми задовольнили, всі (!) клопотання сторони обвинувачення. Дослідили повторно докази. Навіть допитали додаткових свідків і прийняли ті докази, які не подавалися в суді першої інстанції. Розглядали справу рік. Ніхто не сказав, що справедливий розгляд справи був порушений. Ніхто. Тому що він був дотриманий. Єдине, що не сподобалося, стороні обвинувачення — це прийняте судом рішення».
«Всі докази підтверджують одне-єдине. Що потерпілий отримав вогнепальні поранення. Це довела сторона обвинувачення. Однак, не довела, що Шевчук стріляв в Коломійця. Питання: чи був на місці скоєння злочину Шевчук? Він каже: «Мене там не було». Потерпілій казав: «Він там був».
Коли його тільки поранили, то Коломієць говорив: «Я не знаю, хто в мене стріляв, невідома особа мене поранила». Потім, коли Шевчук став заперечувати свою причетність і надав свідків, що в цей день він дитину забирав з садка, потім кухню ремонтував, то потерпілий привів своїх свідків. Вони сказали: «А ми бачили, що стріляв Шевчук». Все. Інших доказів немає. Був з однієї сторони Шевчук зі своїми трьома свідками. І з другої сторони - потерпілий зі своїми трьома свідками. За цих обставин і відсутності інших доказів, як поступили б ви?».
«Потерпілий пояснив: конфлікт виник з тих підстав, що обвинувачений вважає себе хазяїном, а він вважає, що це не зовсім так. І от з однієї сторони друзі обвинуваченого, з другої — друзі потерпілого. Одна команда свідчать одне, а друга друге, тому виникає сумнів: чи можна тим друзям (що з однієї сторони, що з другої) вірити?
Але є інше — презумпція невинуватості. Не обвинувачений має доводити свою невинуватість, а сторона обвинувачення має довести вину. Не просто довести, а довести поза розумним сумнівом. Що значить «поза розумним сумнівом»? Що ми, приймаючи рішення, не сумнівалися, наскільки винний Шевчук.
Ми не маємо вибрати з двох версій найбільш вірогідну. Ні. За цих підстав суд і не вважав, що тих трьох свідків достатньо, яких привів потерпілий, щоб визнати Шевчука винним».
«Питання в тому, чи був він взагалі. Обвинувачений каже: «не було в мене ніякого пістолета». Доказів того, що був пістолет — жодного. Самого пістолета немає також. Слідство ж стверджує «Шевчук придбав пістолет, щоб скоїти вбивство», але не надає доказів, на яких би ґрунтувалося це твердження. Просто так припустили.
Виникає також запитання: що це за готування до вбивства, якщо людина серед білого дня при купі свідків ганяється з пістолетом по місту і стріляє з величезної відстані? За шість метрів він, тільки побачив, з пояснення потерпілого, по ньому стріляв. Невже не можна було підготуватися, якщо планував вбивство? В якийсь тихий час без свідків. Підійти ближче хоча б…».
«Тепер про направленість пострілів. Потерпілий стверджує, що Шевчук цілився в груди. Він досить високий, тому звинувачений мав бив стріляти знизу вверх, щоб влучити в життєво важливі органи, а попав чомусь в сідницю і в ногу. У воротях знайшли дірки, які слідство вважає дірками від куль, хоча не спромоглося провести з цього приводу експертизу. Ті дірки на відстані метр від землі, то стріляли не знизу вверх, а зверзу вниз? Тому виникає сумнів, як же так хотіти вбити, цілячись по ногах?
От всі ці сумніви і призвели до того, що суд апеляційної інстанції залишив без зміни вирок суду першої інстанції про недоведеність вини».
«Англійський юрист Уільям Бекстон, пояснюючи справедливість судового рішення, говорив так: краще нехай десять винних уникне покарання, ніж постраждає один невинний. Тому, якщо ми намагаємося жити в правовій державі, де суд — не орган, що карає, а лише інстанція, яка надає можливість учасникам провадження довести свою правоту, то суд апеляційної інстанції дотримався цих вимог Закону. І раз не вдалося стороні звинувачення довести інше, то це на плечах, можливо, професійності сторони обвинувачення. А, можливо, дійсно Шевчук не приймав участь в нападі. Суд дійшов до такого висновку у зв’язку з тим, що достатніх доказів його вини надано не було».
«Існує принцип судочинства диспозитивність, згідно якого діло сторони обвинувачення, як доводити вину. Є слідчий, в нього є процесуальний керівник, і вони вирішили таким чином довести. В доведенні вини приймала участь не тільки прокуратура, слідство, але потерпілий і його захисник (досить активно брав участь, надавав докази). Не можу сказати, щоб я робив ще, чи не робив би ще, тому що це їх діло. Вони вирішили так діяти, їм це не вдалося. Наскільки професійно спрацювали? Це до керівництва прокуратури питання».
Потерпіла в могилів-подільській кримінальній історії сторона вже заявила, що буде оскаржувати рішення апеляційного суду. Питаємо в судді-спікера Анатолія Кривошеї про ймовірність скасування підписаного ним рішення.
— Судді робили все, щоб цього не сталося, — говорить він. — 20 сторінок друкованого тексту написали, мотивуючи кожен доказ, який надавався. Використовували практику Європейського суду, навіть термінологію, яку використовує Європейський суд. Тому надіємося, що наше рішення залишиться в силі, бо якщо його скасують — це як недолік нашої роботи.
Та якщо Верховний суд все ж змінить рішення, винесене у Вінниці? Яким воно може вийти в касації?
— Можуть направити на новий апеляційний розгляд, а можуть скасувати обидва рішення (апеляційної та місцевого судів, — авт.) і спрямувати справу на новий розгляд, в суд першої інстанції, — назвав два варіанти, які може прийняти Верховний суд, суддя Кривошея.
Читайте також:
Вийшов із зали суду. Зятю мера Могилів-Подільського злочину не довели (ФОТО)
В прокуратурі пояснили, чому суд назвав справу «Шефа» історією без доказів (ВІДЕО)
«Шефу» знову «світить» тюрма. Стрілянина зятя мера Могилева в апеляційному суді
Зятю мера Могилів-Подільського продовжили арешт. Судять за замах на убивство
Півмільйона за свободу Шефа. Зятя мера Могилів-Подільського не пустили з СІЗО
Як дружина мера Могилів-Подільського просила не садити в тюрму її зятя (ВІДЕО)
Дочка мера Могилева-Подільського «здала» місцевих авторитетів (ВІДЕО)
Майдан в Могилів-Подільському: людей дістали злочини оточення мера (ВІДЕО)
Вінничани приголомшили рівнем довіри до судів. А що думають судді про реформу?
Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.
№ 16 від 16 квітня 2025
Читати номер
Я не платив і ))) чомусь до мене цей принцип судді не застосували))) феміда...йо майо)))