Інженера з політеху знайшли задушеним

Відчинили квартиру інваліда, який пресувався на двох палицях, правоохоронці минулої середи, 3 травня. За колегу почали переживати працівники технічного університету, де покійний працював з 17 років. Знали, що він відповідальний, тому стурбувалися, що на дзвінки не відповідає.

- Він у нас на кафедрі працював майже 40 років. Його мама привела до нас у 17 років, - розповідає завідувач кафедрою електричних станцій та систем технічного університету Петро Лежнюк. – Він поліомієлітик (хворий дитячим спинномозковим паралічем – авт.). Закінчив вечірній факультет інституту. Тоді такий був. Отримав диплом інженера-електрика і став працювати. Спочатку був інженером третьої категорії, потім отримав другу категорію і першу. Став профгрупоргом на громадських засадах. Відзначали дипломами, тому що він користувався авторитетом у персоналу кафедри і все життя у нас пропрацював.

Сім’єю для інваліда була робота
Друзі Івана Марковського розповіли, що він був інвалідом з дитинства. Як сам їм казав, малим упав з пічки і переламав ноги. Відтоді пересувався на милицях чи двох паличках.

- Не дивився, що інвалід. Навіть у погану погоду ходив акуратно на роботу, ніколи не запізнювався. Коли хворів, дзвонив і відпрошувався. Я йому взимку казав, щоб вдома працював. Є комп’ютер, роботу даю набирати, працюй вдома. Але він рідко погоджувався, - каже Петро Лежнюк. – Для нього робота, як сім’я була. Мав, звісно родичів, але він з ними не дуже родичався.

Кинулися Івана Марковського першого травня. В цей день був день народження його хорошої подруги, і ця жінка занепокоїлася, коли він не подзвонив її привітати.

- Вона не кафедрі працює, а на пропускну пункті, - каже завідувач кафедрою. - Дзвонила йому, а він не відповідав. Взяла наших працівників і пішла до нього додому перевірити, що сталося. Вони першого травня ввечері ходили дивитися. Ніхто не відчинив. Балконні двері були відкритими, але нічого не побачили через москітну сітку. Потім другого зранку ще раз ходили. Що було видно через вікно: що на столі лежало все, як ввечері. Тоді ясно стало, що щось треба робити. З’явився ще брат Івана. Вони всі разом і викликали міліцію.

Хтось шукав у нього гроші
У квартирі застали Івана Марковського задушеним. Зараз правоохоронці розслідують кримінальну справу, порушену за фактом навмисного убивства. Поки триває слідство нерозкритого злочину, від коментарів утримуються.

Але друзі та колеги убитого вже знають мотив, через який невідомий злочинець міг позбавити життя інваліда.

- Він поміняв квартиру з двокімнатної на однокімнатну. Різницю, яка лишилася від обміну, витратив на ремонт. Хороший ремонт зробив. Не розказував про суми, але думаю, що в нього грошей не лишилося. Хіба сотня-друга. Напевно, в нього гроші й шукали, - каже Петро Лежнюк.

Про те, що хтось свій побував у квартирі інваліда, не сумнівається і його друг Валерій Римкевич. Він пояснює це тим, що Іван сам впустив у квартиру убивцю і пригощав його.

- Вони пили чай чи каву. Чашки лишилися, - каже Валерій Римкевич.

Цей чоловік товаришував з Іваном ще зі студентських років. Відтоді підтримував хороші стосунки. Він був одним з тих, кого викликали на допит правоохоронці на наступний день після того, як знайшли тіло.

Убивця взяв тільки комп’ютер
- Мене запросили на Пирогова, 4. Розпитували, як часто я в нього бував. Цікавилися, чи я мав його електронну пошту, - каже Валерій Римкевич. – З питань, які мені ставили, я зрозумів, що Івана зґвалтували. Досі не можу оговтатися, що мусів відповідати на таке: чи я бачив його голим, чи не маю фотографії його в оголеному вигляді... Все це тривало зо три години разом з процедурою зняття відбитків пальців.

Ще з розмови із правоохоронцями, Валерій зрозумів, що у Івана вкрали тільки комп’ютер. А задушили його рушником.

- Нам в міліції нічого не говорять, але ми знаємо, що він задушений і побитий дуже, - каже завідуючий кафедрою. - Над ним глумилися.

Що гроші, які лишилися після обміну квартири, можуть бути причиною убивства, говорить і Валерій Римкевич.

- Івана виховувала тітка, бо матір, як я чув, відмовилася від нього, коли він ще був малим. Квартиру, що лишилася йому після смерті тітки, він продав нещодавно, - розповів Валерій Римкевич. – Вона була двокімнатна, а купив однокімнатну. Хотів оселитися ближче до роботи і знайшов квартиру біля енергокорпусу політеху. Мені про це Іван сказав, вже коли оформив її. В ній за різницю зробив ремонт.

Довірливий і по-дитячому наївний
Був близьким другом, але про братів Івана Валерій, каже, не знав. Дізнався тільки зараз. Бачив їх на похороні. Була там і біологічна мати Івана Марковського. Родичі поховали його у суботу, 5 травня поруч могили тітки, котра його виховувала. Були на похованні і колеги по університету.

- Всі його на кафедрі любили. Солідний в нього вже був вік, але через те, що Іван Іванович з нами із 17 років працював, досі кажемо про нього: як син полка з нами ріс, - говорить Петро Лежнюк. - Ми його дуже поважали. У свої за 50 він зберіг безпосередність і дитячу наївність. Дуже відкрита людина була. Я так кажу, не тому, що прийнято говорити про померлого тільки добре. Це дійсно так було. Довірливий він був, тому міг впустити кого завгодно.


Іван Марковський у колі працівників кафедри (третій зліва у другому ряду)

Вбивцю шукають
Близько 11.00 минулого четверга в міліцію надійшло повідомлення, що за місцем проживання виявили труп 54-річного чоловіка з ознаками насильницької смерті. Міліцію, за даними сектору зв’язків з громадськістю обласної міліції, викликав брат померлого. Труп зі слідами удушення та бурими плямами на голові та обличчі відправили на експертизу. За фактом порушили кримінальну справу про навмисне вбивство. Працівники Ленінського райвідділу міліції проводять необхідні оперативно-розшукові заходи, щоб встановили обставини злочину та затримати винуватців.

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.