Нещодавно ми писали про те, що поліцейських, які побили у відділку хлопця три роки тому досі не покарали. Коротко нагадаємо: поліцейські Олександр Гончарук та Сергій Швець завели у відділок 20-річного водія, якого начебто підозрювали в керуванні напідпитку. Під запис камери спостереження Швець бив та душив хлопця, Гончарук нишпорив у нього в кишенях.
Ще один «герой» цієї історії — Олександр Вихрист, який спостерігав за побиттям, але нічого не зробив, щоб колеги припинили лупцювати водія з вадою серця.
Детальніше про ситуацію можна прочитати за посиланням нижче:
Це сталося під кінець 2015-го. Тоді відкрили кримінальне провадження. Майже три роки справу розглядають у суді. Швеця та Гончарука звинувачують у перевищенні службових повноважень. Обидва звільнилися з поліції за власним бажанням.
А Олександр Вихрист продовжує працювати в поліції. Він не отримав навіть дисциплінарного покарання за своє невтручання в знущання над хлопцем.
Проти Вихриста відкрили кримінальне провадження за частиною 1 статті 367 Кримінального кодексу («Службова недбалість») тільки після розголосу в пресі, через півроку після події, у червні 2016 року. Але його невдовзі закрили через відсутність складу злочину в діях-бездіяльності Вихриста.
У попередньому матеріалі ми писали, що надіслали запит у прокуратуру із питанням про те, чому поліцейський не став підозрюваним. У відповіді прокурори пишуть, що Вихриста можна було б притягнути до відповідальності, якщо б шкода від його дій перевищила 1700 гривень. Слідство не знайшло підтвердження завданої такої шкоди.
— Потрібно оскаржити закриття кримінального провадження та подати в рамках нього позов на відшкодування завданих збитків. Збитки можуть бути як моральні, так і матеріальні. Наприклад, витрати на лікування. До того ж, я вважаю, що істотною шкодою в цій ситуації може бути значне порушення прав людини, прав, які закріплені в Конституції. Також, якщо поліцейський спостерігав за тим, як вчиняється злочин і не зупинив його — можна вважати, що його бездіяльність охоплювалась єдиним умислом з іншими співучасниками.
Білошкурський у коментарі посилається на позицію Верховного суду № 15 від 26.12.2003. У ній зазначено, що істотною шкодою може вважатися порушення прав і свобод, затверджених Конституцією.
У четвер, 21 березня, мало б відбутися судове засідання по справі Гончарука та Швеця. Слухання призначили на 16:00, але до зали учасників процесу запросили майже на годину пізніше.
На цьому слуханні суддя Лариса Ковальчук мала б опитати свідків у справі, але не всі прийшли. До свідків, яких завчасно повідомили про слухання, але ті не з’явилися, суддя вирішила ухвалити привід.
Натомість, обвинуваченому Гончаруку, який також не прийшов, такого приводу не ухвалили. Його адвокат сказав, що екс-ДАІшник хворіє.
На засіданні був другий обвинувачений Сергій Швець. У коментарі журналісту він сказав, що не знає де Гончарук. Додав, що вони не спілкуються.
Ще один момент, який не потрапив до нашого попереднього матеріалу: у Сергія Швеця, того самого, який наніс удар Василю Клебану по голові, а потім почав душити, є родичі в судах.
Журналісти «Слідство.інфо» запустили проект із красномовною назвою «Суддівська кров». Тут можна відслідкувати родинні зв’язки суддів.
Ми намагалися зв’язатися з Костянтином — телефонували кілька разів на його мобільний номер, але він не брав слухавку. За службовим номером журналіста відмовилися з’єднувати із суддею. Журналіст написав СМС-повідомлення судді з питанням про те, чи можна з ним поговорити. Відповіді на момент виходу матеріалу не було.
У 2017-му році Олександр Яремчук подав декларацію перед звільненням із цієї посади. Але станом на 21 березня 2019 року, він значиться одним із заступників експертної ради ВНАУ. Також Олександр був депутатом Вінницької обласної Ради VI скликання.
Антоніна Яремчук, мати братів-суддів, раніше була помічницею народного депутата 6 скликання він Партії Регіонів Григорія Калетніка. Інформація про це є в базі «Посіпаки», що сформована на основі офіційної інформації Верховної Ради.
Григорій Калетнік — президент аграрного університету. Він неодноразово фігурував у журналістських розслідуваннях. Тональність згадок при цьому була вкрай негативною.
— На жаль, у нашій країні є вкрай рідкісні випадки, коли люди, які мають родинні зв’язки в судовій системі, отримують покарання за злочини. За такими справами потрібен постійний контроль із боку громадськості, преси. Вплив на справу може бути «по дзвінку» чи за чашкою кави. Тому довести його майже неможливо. Суддівська «солідарність», так би мовити. Хотілося б думати, що тут такого немає, але все-таки пройшло вже три роки, а покарання ніхто не отримав.
Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.
№ 16 від 16 квітня 2025
Читати номер