Дмитро Шуров на концерті у Вінниці: «Я завжди відкритий до нового у творчості»

 Виступи гурту «Pianoбой»  у Вінниці  завжди  відзначаються особливою атмосферою, адже наше місто є рідним для Дмитра Шурова. Проте цей концерт був насичений сюрпризами не тільки для слухачів, але й для самого музиканта, і навіть для працівників філармонії.  Останні, наприклад, явно не очікували такої значної  кількості відвідувачів.  Майже всі квитки було розкуплено. Перед входом до зали вистроїлась черга, яка тягнулась до протилежного кінця коридору, ще задовго до початку концерту.  Люди йшли з сувенірами,  квітами, плакатами, дисками.  Одна пара запеклих фанатів навіть принесла власноруч зроблений портрет-колаж артиста.  Усі хотіли чимскоріше зайняти власне місце, наче це  могло наблизити  їхню зустріч з улюбленим музикантом.  

 І ось вимикається світло, у залі западає тиша і на сцені нарешті  з’являється Дмитро Шуров, щоправда,  із півгодинним запізненням. Пізніше  він зізнався, що причиною затримки стало те, що хтось банально  забув відчинити двері на сцену. Проте ключі до сердець глядачів виконавцю шукати не довелось.  Неймовірна відвертість, проникливий голос та віртуозна гра – ось ті «відмички», які допомогли музиканту.  Публіка  з перших акордів почала ритмічно плескати в долоні, похитуватись у такт пісням і голосно підспівувати.  А клавішна установка Дмитра на деякий піснях буквально ходила ходуном. Здавалось, артист вичікував максимальної напруги аудиторії, розкачуючи її, щоб запросити на сцену решту музикантів.

 Варто сказати, що у  філармонії гурт «Pianoбой» виступав не у своєму звичайному складі: ударні і гітари замінили на скрипку і віолончель, але Оля Шурова – у ролі другого клавішника залишилась незмінною.  Зазвичай, вихід поп- чи рок- гуртів в одній обоймі зі струно-смичковим дуетом прийнято називати сміливим чи  навіть  зухвалим експериментом.  Проте Дмитро Шуров  в оточені такого музичного супроводу почував себе , як риба у воді. Здавалось, що «Pianoбой» усе життя виступав саме у такому складі, настільки все виглядало невимушено і органічно. Звісно, місцями фронтмен звучав значно потужніше, ніж решта музикантів і, щоб оцінити деталі, потрібно було напружити слух.  Але більшість треків у незвичному аранжуванні відсвіжились і заграли новими барвами.  Наприклад,  до  пісні «Превидение»  додався драматичний вступ на віолончелі, який би спокійно міг стати саундтреком до фільму жахів, а ліричний хіт «Родимки»  зі скрипкою став звучати ще ніжніше. 

 Під час виконання цієї пісні  на декілька хвилин у  філармонії несподівано зник струм, але Дмитро Шуров, продовжив співати акапельно, наче це все було лише частиною шоу.  Окрім цього, постійно траплялись якісь проблеми зі звуком. Артист майстерно виходив із цих пікантних ситуації. Він не давав публіці занудьгувати, розповідаючи цікаві історії зі свого життя.  Інтерактив тут не обмежувався лише простим спілкуванням. Шуров прямо на сцені записував ритмічні плескання у долоні і вигуки слухачів. Потім  «міксував» це зі своєю грою на гітарі, одночасно виконуючи вокальну імпровізацію про Вінницю. Це  якісно новий рівень взаємодії з аудиторією, музичний.

 Тема кохання була провідною на вінницькому концерті.  Музикант втомився від  старих гостросоціальних  пісень, тому  не грав їх.  Сьогоднішній Дмитро Шуров хоче кохати і надихати своїх слухачів на вчинки. І це йому вдається.  Прямо на концерті один хлопець зробив пропозицію руки і серця свої дівчині, і та, звісно, погодилась. «Beautiful life. І тукає серце» - як співається в одній із пісень.

  Виділялась на цьому фоні лише одна пісня, «Родина», виконана на біс.  На концерті композиція вперше звучала українською, із  новими акцентами, резонуючими з теперішньою ситуацією в країні.  Автор тексту – не Шуров, а його шанувальниця, вчителька з Луганської області Катерина Галенко.  Проте музикант  випиває цю страшну щемливу пісню до дна, оголюючи для слухачів свої переживання. Після такого музичного одкровення розчулена публіка вибухає оплесками, проводжаючи колектив за куліси.

У підсумку, концерт, не дивлячись на деякі непередбачувані обставини, пройшов більш, ніж вдало і подарував незабутні емоції кожному присутньому. Сам Дмитро Шуров  про свій виступ каже: «Я рідко задоволений виступами, але сьогодні все було просто чудово.  Програма, з якою ми приїхали, була абсолютна сира і невідрепетирувана. Ми хотіла створити на сцені неконтрольований музичний хаос і в нас це вийшло. Дякую за теплий прийом. Зустрінемось восени на концерті у Драмтеатрі»

Після концерту ми буквально на декілька хвилин забігли у гримерку до Дмитра Шурова і взяли  у нього ексклюзивне  міні-інтерв’ю, під час якого поспілкувались про творчі експерименти, музичні нагороди і плани на майбутнє.

- Нещодавно ви брали участь у проекті від «Громадське культура», у рамках якого брали інтерв’ю у гурту «5’nizza». Хто був ініціатором такого незвичного творчого експерименту? І як ви почували себе у ролі інтерв’юера?

- Ініціатором було «Громадське культура». Працівники цього каналу запропонували мені взяти інтерв’ю у  гурту «5’nizza»  і відразу надіслали перелік запитань, які мені не дуже сподобались. Я чесно сказав, що  не є професійним журналістом, тому не збираюсь готуватись до програми, і буду спілкуватись з хлопцями виключно про те, що цікаво мені самому. Організатори інтерв’ю погодились. Результат цього ви бачили. Не знаю, чи вийшло добре, але мені сподобалось.  Сергій Бабкін та Андрій Запорожець є одними з моїх найулюбленіших музикантів, яких я неймовірно поважаю. Більше з тим, ми гарні друзі  і дозволяємо собі у спілкуванні  жартувати один з одного, тому наша розмова вийшла невимушеною.

- До речі, у цьому ж інтерв’ю ви обговорюєте спільні пісні з Сергієм Бабкіним та Андрієм Запорожцем, які вже є записані, але не презентовані широкому загалу. Коли можна очікувати  на вихід цих треків?

- Дійсно, цім пісням вже кілька років. Ми давно записали їх на студії, але поки що я нічого не можу сказати про дату виходу. Все залежить від вільного часу. Але сподіваюсь, що колись ми таки зберемось разом і презентуємо ці пісні.

- Ви людина, яка зовсім не боїться  експериментів. Ви виступали з вокальною капелою, з акустичною програмою, і навіть з камерним оркестром. А чи є у вас якісь творчі табу?

- Ні, немає. У мене по життя є багато табу в стосунках з людьми, але у творчості я завжди відкритий до нового.

- Цього року  на премії «YUNA»  ваша остання платівка « Take off» претендувала на звання «Найкращий альбом».  Разом з вами також були номіновані гурти « Океан Ельзи», «The Hardkiss»,  співаки MONATIK та Макс Барських. Як ви оцінюєте таку ситуацію в українському шоу-бізнесі, коли стираються кордони між жанрами і такі різні гурти опиняються в одній номінації?

- Я не думаю, що кордони між жанрами стираються.  Проблема полягає у браку номінації, їх у сучасному світі має бути набагато більше. Не можна ставити в один ряд артистів, які  співаючих диско дев’яностих, метрів української рок сцени і молодих виконавців.   На тій самій премії «YUNA» ми щороку опиняємось у номінації «Найкращий рок-гурт», що є дуже дивно для мене. Я ніколи не вважав «Pianoбой» рок-гуртом. Це скоріше  сольний композиторський  проект , щось на кшталт Боба Ділана чи Джона Ленона.

- Яких нових творчих звершень очікувати від «Pianoбоя» найближчим часом?  Наприклад, вас планувались виступи  у Америці. Чи відбулись вони?

- Так, ми грали  в Лос-Анджелесі на фестивалі, в одному з тамтешніх університетів, який мене надзвичайно вразив. Я навіть думаю поїхати туди вчитись, якщо вдасться поступити. На Америці ми не зупиняємось і будемо розширяти свою закордонну концертну географію.  В Україні влітку ми  виступатимемо на фестивалях. Восени буде масштабний тур  гурту «Pianoбой» у розширеному складі, у рамках якого ми обов’язково відвідаємо і  Вінницю. Щодо найближчих планів, то  у квітні у нас відбудеться два концерти у Києві  камерним оркестром, а також дуже незвичний виступ у Львові, посеред ковзанки.

- А чи вийде новий альбом цього року?

- По вінницькому телебаченню передавали  різке потепління через кілька днів, дощу не буде. (сміється). На превеликий жаль контракти не дозволяють мені поділитись з вами усіма своїми планами.

ФОТО: Віктор Волос

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.