Гуцульський вівчар-легінь йде у гори випасати отару не на день-два, а на все літо. Бере з собою трембіту, сопілку (щоб не скучати), вдягає кептан, ногавиці, суне крисаню на голову, взуває постоли та жене овець високо у гори. Але якщо одна з них відіб’ється від отари – знайти її буде дуже тяжко. Така історія траписался з мамою-вівцею та її ягнятком. Занедужала вівця – солі не куштувала давно, тому й сили стали її покидати. І вирушило ягня до селища щоб тої солі у господаря взяти – принести її мамі. Кого з небезпечних лісових звірав він зустріне на своєму шляху? Побачите у казці.
- Вистава сповнена добротою, - каже керівник літературно-драматичної частини Маргарита Шаповал. - Вона про любов дітей до своєї матері. Гарно передані українські традиції, а саме гуцульщини. Автор казки, Неллі Осипова, взагалі з Вірменії, там де гори Кавказу, але наша Богдана Бойко гарно адаптувала її до карпатських полонин.
Виставу готували близько півроку. З яких тільки 12 днів саме займалися репетиціями, а весь інший час робили костюми, декорації.
- Наші актори та постановники прагнули до того, щоб любов до батьківщини та родини пройшла крізь серце дитини і дала свої плоди, говорить Маргарита.
Вівчар, роль якого виконує Юрій Марцінов, розповідає глядачам про пригоди ягняти. Часом він грає на трембіті чи танцює. Ягнятко «озвучує» Ірина Огородник – вона у ляльковоу театрі працює вже два роки і це її перша така головна роль. Мати-вівцю грає заслужена артистка України Олена Андрушко. Півень, вовк – Олександр Корнєєв, свиня, лисиця – Людмила Дюкарєва.
Виставу поставив заслужений діяч мистецтв України Олександр Свіньїн.
Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.
№ 16 від 16 квітня 2025
Читати номер