Безліч сучасних медійних проектів мобільні ігри, мультфільми, ютуб-влоги заполонили голови дітей.
Батьки часом не контролюють що дивиться їхня малеча. Просто дають у руки телефон, вмикають YouTube-канали і займаються своїми справами.
Запитали психологиню Анну Катрук яким чином неконтрольований перегляд хоррор-відео та мультиків може вплинути на дитину.
До того як сформулювати низку питань до експерта, ми запитали батьків на офіційній сторінці Новини Вінниці на 20 хвилин у Фейсбуці що дивляться їхні діти.
Відповідно до результатів опитування сформували невеликий рейтинг ігор, відео та мультиків, які на думку дорослих варто заборонити для перегляду. Список виглядає так:
«Бабця Гренні»
Персонаж з гри. Суть гри у тому, що гравець потрапляє у зачинений будинок, де живе Гренні. Потрібно швидко знайти вихід із приміщення і не потрапити на очі Гренні. В іншому випадку, вона просто вбиває гравця. Графіка темна, зображена кров і все це супроводжується хоррор-музикою. Відео дивляться навіть трирічні діти, так як їх пропонує YouTube
«Котенок Лайк»
«Слендермен»
Думка психолога. Анна Катрук: Гра зі страхом так чи інакше захоплює і дорослих, і дітей
Мультики-страшилки, хоррор-ігри, фільми жахів – все це існує, поки є попит. А попит на це буде завжди. Чи так це невразливо? Ні. Безумовно небезпечно? Теж ні.
Як виникає потреба в хоррор-образ?
Ще Зигмунд Фрейд, описуючи, як влаштована психіка людини, говорив про те, що у нас є потяг до життя, творення і потяг до смерті, руйнування. І дитина перш ніж творити, спочатку руйнує. Малюки в пісочниці спочатку топчуть чужі пасочки, тільки потім вчаться їх будувати. Старші діти ламають, розбирають і навіть трощать іграшки, щоб побачити з чого вони складаються. Лише потім збирають та складають.
Спроби зруйнувати допомагають нам побачити цілісність об'єкта і цінність його для себе. Так великий британський педіатр і дитячий психоаналітик Дональд Віннікот описав потребу немовляти кусати материнські груди, щоб переконатися, що вона виживе і залишиться в контакті, а значить немовля може відчувати себе в безпеці.
Ми перевіряємо цей світ на міцність для того, щоб відчувати себе в ньому захищеними.
Психіка людини так влаштована, що маючи непрожиту, опрацьовану травму, ми прагнемо до повторної ретравматизації. Тобто до повторного її проживання. У народі це називається «на одні й ті ж граблі». Репрезентація травматичного досвіду в безпечній обстановці називається психотерапією.
Перегляд страшилок, хоррор-ігри та іншого вдома або з друзями є безпечною обстановкою. Набагато безпечнішою, ніж бродяжництво, паркур та інші екстремальні види активності. Тобто претендує на якийсь терапевтичний ефект.
Тому якщо дитина відчуває тягу до таких видів діяльності, важливо не просто забороняти це. А задуматися дорослим, яку саме тривогу дитина намагається перекласти на предмет, яку подію бажає пережити.
Сміливість це компенсація боягузтва.
Тренування сміливості важливе для того, щоб людина могла розраховувати на себе в разі, коли світ не в змозі її захистити.
Відчуття, що «якщо я цього не боюся, значить, мені не страшно нічого», дає внутрішню впевненість в своїх силах.
І разом з тим, якщо такої тяги немає, то примушувати до перегляду фільмів жахів або до участі в хоррор-іграх може бути дуже небезпечним.
Що менша дитина, тим більш непомітна грань між реальним і вигаданим.
І спостереження жахливих образів без внутрішньої згоди і бажання, стає психологічною травмою. У нейронних мережах головного мозку відбуваються ті ж процеси, що і при реальній загрозі життю і здоров'ю.
Для страху у нас існує окремий орган-амігдала, а також виділяються певні гормони, накопичення яких небезпечно для організму. Їм потрібен вихід. І часто це виглядає, як агресивна, імпульсивна або тривожна поведінка у дітей.
Також дзеркальні нейрони, відповідальні за наслідування з метою виживання, допомагають «вбирати» зразки поведінки. Тобто дитина успадковує поведінку, яку бачить, навіть якщо вона негативна.
Є наукові дослідження, що підтверджують зв'язок віку і тяги до хоррору. З віком більша кількість людей стає любителями жахів, спокійніше реагують на моторошні сцени. Деякі люди самі зізнаються, що жахи начебто будять їх, збуджують психіку, і тим самим вони більше відчувають життя.
А дорослі, які не люблять жахи, відзначають своє погане самопочуття, якщо їм доводиться побачити щось подібне.
Це ще раз підтверджує, що в дитячому віці бажано наповнити внутрішній світ дитини більш світлими образами, прагненнями і привити тягу до творчої поведінки.
А вже існуючі психологічні травми дитини зцілювати конструктивним і екологічним способом.
Лооол. Якщо воно слабе, то воно й від бабайки в підвалі всреться. Виховувати треба, а не слабомізких злими та жахливими комп'ютерними іграми лякати. Забороніть Фредді Крюгера, DOOM та Silent Hill, а потім вдягніть рожеві окуляри, сидіть вдома та бійтеся ввечері з дому вийти - там же ж відьма, зомбі, вовкулака, або ж навіть п'яний депутат зустрітися можуть )))
Сьогодні у Вінниці
Найчастіше
Ваші відгуки про послуги у Вінниці
Грицько Штахета
Дональд_К
Долой выдуманные запреты