Вадим Бездушний: "Подарував картину... кішці"

- Зараз твої роботи виставлені в галереї «Арт-Шик». А коли ти намалював першу картину? - Мені в той час було всього п’ять років, але першу свою роботу я пам’ятаю: на ній була зображена ракета. Я тоді навчався у «Барвах України», - розповідає Вадим Бездушний, учень ФМГ №17, вихованець арт-майстерні «Скриня».

- А у 2009 році перейшов у студію арт-майстерні «Скриня». Займаюся я в моєї улюбленої вчительки Ірини Шостак-Орлової. Вона дуже добра. Якщо я щось роблю неправильно, то вона не свариться, а підказує і допомагає.

 

Мені у «Скрині» подобається навіть більше, бо у «Барвах України» ми займалися в одному приміщенні, а тут спочатку були в майстерні Ірини Едуардівни, а потім перебралися на п’ятий поверх готелю «Україна». Там з вікна відкривається дуже мальовничий краєвид. Видно і міськвиконком, і Старе місто. Правда, міськвиконком можна було б і забрати, він там абсолютно зайвий… Тоді було б зовсім гарно – з точки зору архітектури.
Мені дуже подобається манера письма австрійського художника Хундертвассера. Це була страшенно цікава людина. Він захоплювався архітектурою і вважав, що у спорудах не повинно бути прямих ліній, бо це неприродно. У природі єдина пряма – лінія горизонту. Мені подобається, що він не мислив стандартно, а шукав якісь незвичні рішення. Деякі з моїх останніх робіт виконані в його стилі.
- Яка техніка живопису тобі найбільше до душі?
- Я малюю акрилом, аквареллю, тушшю, а також працюю в техніці текстилю та батіку. Беру участь у виставках, у 2008 році була моя персональна виставка у школі. Кілька разів брав участь у бієнале текстилю, але цього року не вдалося, бо його початок співпав з відкриттям виставки.
У мене немає робіт у реалістичній манері, мені більше подобається фантазувати.

 

На одній із робіт у техніці «батік» я вирішив зобразити велосипед, але не звичайний, а тримісний – з двома колесами і трьома парами педалей. Але коли я його намалював, мені сказали, що це більше схоже на автомобіль, тільки без верху. Я придивився – дійсно, схоже на авто з кермом від велосипеда… Так що я назвав цю роботу «Веломобіль».

 

Картина велика – 80 на 140 см, і до виставки вона у мене над диваном висіла. Я над її створенням дуже довго працював. Батік – складна техніка, бо неточний мазок доводиться довго виправляти. Треба брати нового пензлика, чисту воду, і довго змочувати те місце, а потім нову фарбу накладати… Так що треба бути дуже акуратним.
Останнім часом я захопився джазом, і малюю людей, які грають та співають джаз.

 

 
Наша студія знаходиться у центрі міста. Там багато простору, і мені це подобається. Я вирішив намалювати цю будівлю. Вона звичайна, але на моєму малюнку вона стала різноколірною, а ще там літали дві кумедні пташки. Вийшла дуже смішна робота.

 

Я намалював її якраз перед відкриттям виставки. Деякі роботи доводилося закінчувати навіть в останній день перед виставкою…
- А друзям свої картини даруєш?
- Перші роботи, написані олією, я подарував своїм рідним: бабусі – краєвид, а дідусеві – піратський корабель. Бабуся живе у Бердичеві, я люблю у неї гостювати. У бабусі є город, садок. Катаюся там на роликах або ходжу до маленького озера – воно на іншому кінці міста. У мене там навіть друг є…
У мене була картина «Африка», я її подарував своєму хрещеному батькові на весілля. Це одна з найулюбленіших моїх робіт. Хрещеному вона теж сподобалася - він повісив цю картину вдома на стіну. Коли я до нього приїжджаю, то приємно бачити, що він її так береже.
У нас удома живе британська короткошерста кішка, звати її Мазя. Вона, мабуть, вважає себе королевою, і дуже не любить, коли її чіпають, якщо вона цього не хоче. Полюбляє забратися під диван – там її ніхто дістати не може. Доводиться просити, щоб вилізла звідти… Якщо вона гарно поводиться, ми її називаємо різними кумедними іменами: Мазізаврик, Мазізаврюшик… Коли вона тільки у нас з’явилася, я зробив їй подарунок – її портрет, виконаний у техніці текстилю.

 

Там було багато фонів – синій, жовтий. Трохи важко було ткати, бо голку доводилося просовувати крізь кілька шарів тканини. В силует киці я вписав квадратики, і у кожен із них - ще якесь зображення: жирафа, пташок, квітки. Вона часом грається зі своїм портретом. Дуже смішно на це дивитися: виходить, що вона сама себе лапкою «цапає»!

Виставка «Сім кольорів дитинства», на якій виставлені роботи Вадима, працює в галереї «Арт-Шик» до 15 червня (вул. Арх. Артинова, 12а, 4 поверх, з 10.00 до 20.00).