Священик з Ільківки, що розганяє хмари та зцілює хворих

Про отця Веніаміна з Ільківки Вінницького району ходять легенди. То завдяки йому серед літньої посухи одна Ільківка була з дощем. То хворі зцілилися. А комусь після того, як вдасться з ним поговорити, і чуда не треба. Що з цього правда, що - ні, дізнавалась "RІА"

- Сюди недавно приїжджали з Москви, - з наголосом на останнє слово сказала працівниця сільської ради, яка проводила нас до церкви. Оте "з Москви" ніби зменшувало шанси нас, всього лиш з Вінниці, на зустріч з отцем Веніаміном. В храмі це відчуття лиш посилилось. Потоптавшись в дверях, ми звернулися до одного з священиків: "Ми домовлялися про зустріч з отцем Веніаміном..." Той з нами говорити не став - лиш щось шепнув нашій провідниці. "Ждіть...", багатозначно сказала жінка... На цьому фоні особа отця виявилась зовсім несподіваною.

Якщо Господь призвав у штанах
Отець Веніамін любить фільм Павла Лунгіна "Острів". Дивується, чому у наших церквах не моляться за Україну і робить усе, щоб люди не зверталися до "колдунів і відьом", а з своєю бідою приходили до церкви. Каже, що прийме всіх - не має права відмовити тим, кого призвав Господь.
- Є людина, яка прийшла вперше, яка хоче якоїсь ласки батьківської. От жінка прийшла нафарбована, в штанах. Ми можемо тільки зробити зауваження, але вигнати не можемо - Господь призвав у штанах, значить, ми маємо прийняти це. Були ми в Єрусалимі - там можна сидіти в храмі. А в нас? Треба дивитися не на те, що людина вчора їла і що вона вділа - а на те, що в людини на серці.
Хоч ігумен Веніамін вважає, що чудес не можна чекати, чи не половина людей, які приїздять у маленьку Ільківку, сподіваються лише на диво.
- Переважна більшість людей, які до нас приходять - хворі. Спочатку обійдуть всіх відьом і колдунів, а потім ідуть в храм.
Не знаю, як саме я лікую, але є така молитва - "в собі сили ніякої не ощущаю, але Божа воля на все це". Не раз казав - Бог дав благодать. От чоловік сьогодні був - у нього онкозхворювання. Питав, як йому бути. Буду робити йому вичитку.
Ігумен каже, що бачить, коли хворому можна допомогти, а коли ні.
- Але людині не можна казати, що вона не виживе. Моліться Богу. Деяким кажу - особливо тим, хто здалеку - не маєте, чого їхати - то ваш хрест. По людині видно, як воно має бути. Є людина, яка бореться за життя. І від неї йде тепло. Є люди, які самі по собі мають помирати. Та ніколи не можна впадати у відчай, і за життя треба боротися завжди. Хоч би воно висіло на волоску. Тоді й легко вижити буде.
Секрет отця Веніаміна (принаймні, той, що він розкрив) - у книзі, за якою робить вичитки. Це Требник Петра Могили, 1646 року.
- Інші не служать по цій книжці. От запитайте у них. З Одеси у нас приїздили люди - у нас є такий чин "над очарованим домом" - коли буває, що у хаті щось стукає. Нам їхати було далеко - кажу, щоб  попросили свого батюшку послужити - то бояться всі. Сімейний батя боїться, бо у нього напади можуть бути, може на дітей піти. Йому треба жити чистим життям. А я монах.
Про випадок, який потрапив у пресу - коли дощ пройшов над посушливою Ільківкою, отець Веніамін не згадав. Лише зазначив - щонеділі служить водосвятні молебни. Помагає як при посухах, так і коли забагато дощів. Так він навчений від старих батюшок. Окрім води, освячує олію, сіль і вино по цьому самому требнику.

"Дєвочки"
В миру отець Веніамін був Віктором. Встиг закінчити школу і училище в Тернополі. За спеціальністю кравець. В 25 років постригся в монахи.
В Ільківці також зорганізував чоловічий монастир. Щоправда, офіційного статусу він поки що не має. Один із монахів - двадцятирічний Довмонт, в миру був Дмитром. Уродженець Могилів-Подільського району, він все ж не подався до знаменитого Лядовського скельного монастиря. Каже, що ніхто в тих скелях не живе. Сиро. Та й не та зараз віра. Довмонт, який в п'ятнадцять років практично відмовився від мирського життя, стверджує, що в монастирі йому легше жити, ніж в миру. Таких у отця Веніамін десять чоловік. Коли приходить хтось новенький, передусім запитує, хто його привів - Бог чи диявол?
- Тут до мене прийшов один - виявляється, курив травку. Був у тюрмі. Бомж. Каже - тільки дозволь мені курити. Але він знайшов собі ще одного такого самого товариша - то я вигнав їх.
Разом з чоловічим монастирем з'явились... "дєвочки".   
- То такі старушки, престарілі матушки, ми їх називаємо "дєвочки", - сміється отець Веніамін. - Їм по 70-80 років. Навіть учора одну постригали. Їх там теж є до десяти. Вони старенькі, їм нема де жити. От ми й відремонтували для них старий дитячий садочок. Тепер там жіночий монастир.
Ще одні мешканці монастиря - кіт Рижик і собака Тузик. Вгодовані і на рідкість добродушні.
- Котів і собак кожному потрібно держати, тому що є поробки, - радить ігумен. - От хтось навів порчу. А перший собака вибігає чи кіт - і беруть порчу на себе. Ці тваринки потім хворіють. Теж маємо з ними проблеми - возимо їх у лікарню ветеринарну на Максимовича. Церква визнає такі поняття, як поробки і порча. Якщо церква людині у цій ситуації не допоможе, то вона звертається до колдунів та відьом, екстрасенсів. Церква ж теж має свої методи боротьби з ними.

Дайте умови спеціалісту
Усі приходи, де служив отець Венімін, процвітали. Він вдячний Богу, що той дав йому можливість прогодувати не лише себе, а й тих, хто поряд. При цьому господарських талантів у отця Веніаміна - не віднімеш.
- До нас у Ільківці було 14 священиків за рік-півтора. Хоча місце тут престижне - Вінницький район, люди не ходили, і священики не мали зарплати. А до цього ми були в Могилів-Подільському районі, в селі Карпівка. Вісім років. Прихід не дуже важний, але стали люди там ходити і нас знайшла з Немирова матушка - Херувіма. Там є жіночий монастир. Каже - я вас заберу. Треба ваша згода. Я кажу, добре, але треба подивитися, куди ми йдемо. Бо сидимо в ямі. І міняти її на яму не хочеться. Їдемо, але з такою умовою, що сама все облаштуєш. Бо ж коли спеціаліста запрошують, йому дають умови, - розмірковує батюшка. - Але мене начальство не пускає - каже, що найди заміну собі в Карпівку. Ми знайшли. Матушка сказала, що буде платити єпархіальні внески, так ніби церква там існує. Та нас не відпустили. Хочете монастиря - ми даємо місце тут. Тут була церква і старий дитсадочок. Жити не було де. За шість років набудував. Обгородилися, провели газ. Зробили басейн - там люди купаються на Водохреща. А в Карпівці доріжки до храму позаростали...

 Коментар
Отець Володимир, благочинний Вінницького району:
- По-перше, я мало його знаю. Так само, як і владика. У цілому ставлення до отця Веніаміна трішки насторожене. Він знаходиться у духовному експерименті, але разом із тим ільківський храм знаходиться у лоні церкви. Церковної заборони на його відвідування немає.
До храму в Ільківці люди їздять не завжди з правильним настроєм - орієнтуючись лише на тілесне зцілення. От Браїлівський монастир досяг дуже високого духовного рівня, але такого ажіотажу там немає. І задача отця та інших священиків - правильно спрямувати людей.
Отець Веніамін - дуже приваблива особистість, і там дуже багато зорієнтовано на нього. Однак не повинно бути особистого випинання і протиставлення себе іншим церковним громадам. У нас часто бувають збори та спільні богослужіння священиків Вінницького району, де відбувається обмін духовним досвідом. Думаю, через це напруга у стосунках отця Веніаміна з іншими священиками спаде. І ми досягнемо того ідеалу, який сповідував Христос: у нас буде одна душа й одне серце.