Психічно хвора мати залишилась замкнена в хаті, коли «запакували» єдиного сина

• Хлопець, який і сам не дуже здоровий в психічному плані, вже шостий день проходить курс молодого бійця.
• Хворою матір’ю весь цей час опікувались сусіди після того, як змогли потрапити до оселі.
• Жінка відмовлялась їсти, тому швидка, поліція і небайдужі люди поклали її на Ющенка. Через два тижні її потрібно забрати. Але кому?

У темному передпокої квартири я не одразу побачила жінку. Вона стояла впритул і обличчям до шафи. Дуже худа, у вʼязаній шапці, теплих штанах, кофті, короткій куртці, а ще зверху довге балонове пальто.

Жінку звати Євгенія. Їй 65 років. Вона — мати 32-річного Ярослава, якого 24 квітня на вулиці перестріла автівка з поліцейськими і військовими з ТЦК. Хлопця забрали. А мама залишилася вдома зачинена. До Євгенії журналіста привела голова ОСББ Світлана Андрушко, тому що просто не знала, куди вже звертатися і як діяти в ситуації, коли єдиного опікуна забрали на війну, а опікуватися психічно хворою жінкою ніхто не бажає.

Син і мама

Через те, що жінка має психічні проблеми, вона не виходить на вулицю. Також вона не отримує пенсію, не має відповідних документів. Все її соціальне життя — це син, який годує маму, який її доглядає і оберігає від сусідів. Адже під час загострень жінка може вночі співати на балконі, або кричати, або обливати чужу білизну власною сечою….

Раз на рік сусіди клали жінку на лікування в лікарню ім. Ющенка. Примусово, за допомогою поліції.

— В цей час Ярослав відсипався, — розповідає голова ОСББ. — А потім його мама поверталася додому і все починалося заново.

І наче в Ярослава є всі підстави, щоб його точно не мобілізували, але хлопець не зробив відповідних документів, ні собі, ні мамі. До речі, забрали його теж без жодних документів. 

— Він просто не мав сили їх зробити, — говорить Світлана Андрушко, про це говорять й інші сусіди.

Ярослав самостійно доглядає маму вже майже 10 років, і з кожним роком цей догляд калічив його. А за останній рік він дуже сильно змінився, став пригнічений, відлюдькуватий. У спеку ходив одягнений в шапку і теплі речі, втім. і слово «ходив» — то не дуже про Ярослава, пересувався більше. І просто глянувши на хлопця можна було сказати — в нього явні проблеми, йому явно потрібна допомога лікарів, але люди, які вранці 24 квітня проїжджали повз нього в «Дастері», вирішили — хлопцю необхідна мобілізація.

Поліція приїхала на виклик
 

— Про те, що Ярослава забрали ТЦК, я дізналася ввечері 24 квітня. Наступного ранку він подзвонив мені, попросив подивитися за мамою, — розповідає Світлана. — В мене тоді не було ключів від квартири, я викликала поліцію. Вони приїхали, а ще зателефонували в Тиврівське ТЦК, (Ярослава саме ці хлопці забрали, - авт), там їм сказали: «Потрібно було вчора дзвонити, а тепер вже пізно». Мені ж поліцейські порадили: «Викликайте МНС, ламайте двері, бо людина з інвалідністю не може бути без нагляду».

— Я зателефонувала в міську раду в соцзахист, розповіла про Євгенію, почула у відповідь: «Добре, завтра зберемо комісію, в якій будемо ми, поліція, лікар — подивимось і призначимо соцпрацівника, той буде приносити жінці їжу». Я їм кажу: «В неї пенсії немає, син не оформив». На що в міськраді сказали: «Тоді викликайте поліцію, швидку і відправляйте її на Ющенка».

Коли Світлана Андрушко це розповідала, в розмову втрутилася Євгенія:

— Що це мені мають чужі люди носити їжу, і я маю її їсти?

— А що ви будете робити? — запитую в жінки.

— Нічого, пропаду як син, — відповідає вона.

В ТЦК всі дуже зайняті

У Ярослава є онкохворий батько, він давно розлучений з його мамою, але теж потребує опіки. Тому Світлана Андрушко ходила у ТЦК за порадою, як оформити для Ярослава опіку над батьком, в якого всі документи є. Але її там не прийняли, сказали, що всі зайняті.

— Я хотіла запитати, які документи потрібні, щоб Ярослава повернути, пішла в поліклініку, там сказали, що мені висновок з психіатрії не дадуть, треба сина, — розповідає Світлана. — Телефоную Ярославу, прошу дати якомусь командиру слухавку, хтось там взяв, розказую, що потрібно, чую у відповідь: «Нічого не вийде, я його відпустити не можу, раптом він не повернеться. І взагалі, мені потрібно, щоб про це хтось сказав зверху». Зверху — це з військкомату, в який я потрапити не можу.

— Зараз записала їх на пенсію, щоб хоча б 2700 грн допомоги отримували, — продовжує Світлана.

— А нащо мені ця пенсія, якщо в мене немає здоров’я? — запитує знову Євгенія.

— Ви ж не хочете, щоб вам люди їжу носили, а так хоч щось своє, — кажу я.

— Не треба мені нічого, — відповідає жінка.

Його вже просто немає?

Доки ми спілкувались з головою ОСББ, провідати маму Ярослава прийшов його друг і сусід Володимир. Хлопці дружили з дитинства, але останнім часом Ярослав обірвав усі звʼязки, та коли потрапив у біду, зателефонував другу.

— Ярослав попросив попередити маму, що він не повернеться додому, і щоб вона не турбувалася, — розповідає Володимир. — А ще розповів, як його зранку забрали ТЦКшники, як він до вечора того ж дня пройшов ВЛК чомусь у Бохониках, і що наступного дня він був в якомусь іншому містечку і вже розписався за форму... 

Тим часом розповідь Володимира постійно перебивала мама Ярослава, словами: «Нащо ти таке кажеш, нікуди його не забрали, в армії потрібні здорові люди, а Ярослав останнім часом навіть ходити не міг, він хвора людина. І його вже просто немає».

Стосовно слів матері — «він хвора людина», я запитала у Володимира, що вона має на увазі.

— Після смерті старшого брата Ярослав «поплив», а за останній рік взагалі, і психологічно, і фізично, — говорить Володимир. — Тим не менш він пробував десь ходити на роботу, на інше, тобто на якісь папери і довідки, в нього сил просто не було. Їх і на роботу, чесно кажучи, не вистачало. Хоча раніше Ярослав був класним майстром гіпсокартонщиком, плиточником, а ще він був звичайним жвавим хлопцем. Але коли вся турбота про матір лягла на його плечі, це вплинуло на його життя, на його роботу, на його фізичний і психологічний стан.

— Він за маму дуже переживав, коли вона щось витворить, сусіди в загальному чаті починають писати, сваритися, а Ярослава це травмувало, — говорить голова ОСББ. — Я йому пропонувала покласти маму в інтернат, він молодий хлопець, мені його по-людськи шкода було, але тепер, якщо є живі діти, ця послуга коштує 10 тисяч на місяць, ну де в нього такі гроші. І Ярослав просто на очах став деградувати, мама шкодить — він переживає, а потім перестав вітатися, потім перестав двері відчиняти. Не зважаючи на свої явні проблеми він дуже відповідальний і турботливий син. Взагалі хороша дитина. От зараз він дзвонить і просить доглянути за мамою, він не просить — рятуйте мене. Він питає: «Мама їла?».

А його мама тим часом не їсть. На стільчику в кімнаті стоять пакунки з гостинцями, їх поприносили сусіди. Вона ті пакунки навіть не чіпала. Ми з Світланою вийшли в коридор, бо явно нервували Євгенію своєю присутністю і розмовами про її сина. Володимир залишився з нею в квартирі, хотів спробувати нагодувати жінку хоч чимось. Раптом за дверима почувся жіночий крик, наче з плачем, потім вереск, голосіння…

— Хотів, щоб вона банан зʼїла, але не вийшло, — сказав згодом Володимир, зачиняючи двері чужої квартири. 

Хто буде опікуватися хворою?

Сьогодні мама Ярослава знаходиться в лікарні ім. Ющенка. Її туди поклали примусово. Якимось чудом у Вінниці проїздом, за особистим справами, була племінниця Євгенії, яка мешкає в Одесі, її знайшли сусіди Ярослава, попросили затриматися, щоб вона могла написати заяву в лікарню. Викликали поліцію, швидку, племінниця заяву написала і поїхала додому. Але за два тижні маму Ярослава потрібно буде з лікарні забрати, так сказали лікарі. Хоча віддати пацієнтку можна лише родичам, готовий до цього лише син. Та може на вулицю людину не викинуть?

Голова ОСББ Світлана Андрущак написала заяву в поліцію, де розповіла всю ситуацію з Ярославом і його мамою Євгенією. На сьогоднішній день жодних звісток не прийшло. Друг Ярослава, Володимир — шукає юристів, порад, можливостей, щоб повернути єдиного опікуна його мамі.

Це можливо, але потрібен час

За словами адвоката Наталії Опольської, якщо чоловіка мобілізували — він вже військовослужбовець, отже потрібно керуватися Законом України «Про військовий обов’язок та військову службу».

— Син матиме право на звільнення у зв’язку з необхідністю здійснення опіки над матір’ю, якщо її буде визнаною судом недієздатною. Оскільки у даній родині немає інших осіб, які можуть здійснювати піклування (опіку), син матиме право на звільнення, — говорить адвокат. — Для цього потрібно подати позовну заяву до суду про визнання особи недієздатною та встановлення опіки. Фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Тому, до заяви мають бути додані докази такого психічного стану: довідка про стан здоров’я та виписка з історії хвороби.

Хто має ініціювати процедуру визнання особи недієздатною?

Заяву до суду у цій ситуації може подати син, орган опіки і піклування; лікарняна установа, де лікується людина.

— У даному випадку, хвору жінку потрібно помістити до психіатричної лікарні (можливо навіть всупереч волі хворої) та розпочати процес позбавлення дієздатності, — говорить адвокат. — Якщо син вже є військовослужбовцем, заявником може бути орган опіки і піклування, який повинен зробити висновок про доцільність призначення опікуном саме сина, навіть якщо він військовослужбовець. У висновку органу опіки обов’язково має бути зазначено про відсутність інших осіб, які можуть здійснювати опіку.

Коли суд винесе рішення про позбавлення матері дієздатності та призначення опікуном сина, він має подати рапорт на звільнення, додати до нього рішення суду та свідоцтво про народження.

Для того, щоб син міг зібрати усі документи, йому потрібно подати рапорт на відпустку за сімейними обставинами, додавши документи про хворобу матері, свідоцтво про народження та документи, які підтверджують відсутність інших осіб.

Процедура мобілізації є незворотною, тому за наявності підстав для відстрочки потрібно оформляти її заздалегідь. У цьому випадку було б значно простіше зібрати всі документи та звернутися до суду до того, як сина мобілізували.

Редакція буде слідкувати за цією історією. І обовʼязково розкаже читачам, чим все закінчилося. 
 

Читайте також:

Сутичка у Глухівцях: що стало причиною конфлікту між поліцією та місцевими?

У Тростянці власник магазину побив і примотав 22-річного експедитора до стовпа

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.