Як влаштований пансіонат «Срібний Вік» і що там роблять для літніх людей (Новини компаній)
Коли літній людині вже складно жити самій, у родини з’являється купа питань. Хто буде поруч? Хто допоможе зранку встати, поїсти, прийняти ліки? А якщо людині раптом стане погано вночі?
У пансіонаті «Срібний Вік» якраз займаються такими речами. Тут люди похилого віку із Вінниці можуть жити постійно, а працівники допомагають їм із повсякденними справами. Тобто це не просто місце, де є кімната і харчування. За мешканцями доглядають протягом дня, допомагають із гігієною (прийняття душу, обрізання нігтів), ліками, їжею та пересуванням.
З чим тут допомагають
У кожного мешканця своя ситуація. Хтось ще досить самостійний і потребує мінімум допомоги. А комусь уже важко зробити навіть звичайні речі.
Наприклад, працівники можуть:
- нагадати про ліки та проконтролювати їх прийом;
- допомогти поїсти;
- допомогти вмитися, переодягнутися чи змінити постіль;
- допомогти піднятися з ліжка або пересуватися;
- стежити, щоб людина достатньо пила;
- провести на прогулянку;
- організувати заняття чи фізичні вправи.
З боку це звучить просто. Але якщо людина майже не ходить або має проблеми з пам’яттю, таких справ протягом дня набирається чимало.
Якщо людина після інсульту або має деменцію
Є мешканці, яким потрібен складніший догляд. У пансіонаті приймають людей після інсультів та інфарктів, із хворобами Паркінсона й Альцгеймера, деменцією, проблемами з опорно-руховим апаратом.
І тут уже не вийде діяти за одним сценарієм.
Наприклад, після інсульту людині може бути важко нормально ходити або користуватися руками. Тоді важливі заняття, рух і допомога в поступовому відновленні. При деменції ситуація інша. Людина може забути, де вона знаходиться, не пам’ятати, чи приймала ліки, або просто піти не в той бік.
Тому за такими мешканцями потрібно більше стежити протягом дня.
Тут є заняття лікувально-профілактичною фізкультурою, масаж та реабілітаційні процедури. Їх проводять залежно від стану людини та того, яка допомога їй потрібна.
Як проходить звичайний день
Тут немає нічого надзвичайного. Люди прокидаються, їдять, приймають ліки, займаються своїми справами, гуляють. Комусь потрібна допомога майже на кожному етапі, а хтось більшість речей робить сам.
На території є місця для прогулянок, сад і доріжки. Тож за хорошої погоди можна вийти надвір, а не сидіти весь день у кімнаті.
Є і медичний супровід: щотижня проходить огляд у терапевтів, кардіологів, а також інших лікарів з паліативної допомоги.
Харчування теж організовують на місці. За словами представників пансіонату, стежать і за тим, щоб мешканці достатньо пили протягом дня. Для літніх людей це важливіше, ніж може здатися на перший погляд, бо вони не завжди самі згадують про воду.
Багато роботи — у звичайних дрібницях
Якщо чесно, догляд за літньою людиною — це переважно не якісь складні процедури. Більше роботи саме у звичайних речах.
Треба допомогти встати. Потім нагадати про таблетки. Перевірити, чи людина поїла. Комусь допомогти дійти до туалету. Комусь — просто побути поруч, бо самій людині страшно або вона не дуже добре орієнтується. І так протягом усього дня.
Для мешканців із проблемами пам’яті це особливо важливо. Якщо людина кілька разів запитує одне й те саме або забуває, що їй говорили десять хвилин тому, просто сказати «ми ж уже це обговорювали» не дуже допоможе. Тут потрібні спокій і повторення.
А гарний настрій у мешканців буде, бо ми піклуємось і про це: створюємо атмосферу, як вдома, завдяки гарним квітам та вазонам, влаштовуємо свята, а на дні народження вітаємо тортом. Також є різноматнітні ігри, спілкування із психологом та особисті консультації, розмови.
Тому робота персоналу — це не тільки виконати список процедур. Треба ще постійно бути поруч і розуміти, коли людині потрібна допомога.
