«Я уявляла, як повертаюся додому»: звільнена з полону медикиня готується до забігу заради побратимів (Новини компаній)

Військова медикиня, яка пройшла російський полон, готується до забігу на підтримку військових та своїх побратимів, що досі перебувають у неволі загарбника.
Розповідаємо історію звільненої військовополоненої Валентини Зубко та про те, як вона готується до благодійного забігу Run4Victory.

6 квітня у Черкасах відбудеться благодійний забіг Run4Victory Напівмарафон на підтримку 118-ї окремої бригади територіальної оборони імені отамана Лютого-Лютенка Сил територіальної оборони ЗСУ.

Мрія про повернення додому

Участь у забігу бере й Валентина Зубко. Вона родом із Черкас і працює військовою медикинею. У 2019 році її було розподілено до військового шпиталю в Маріуполі, де вона й зустріла повномасштабне вторгнення.

— Я була на посаді начальниці поліклініки до 16 березня. Ми залишалися в шпиталі, надавали допомогу як військовим, так і цивільним. Потім стався перший удар по нашому госпіталю, по території. Згодом другий удар, який влучив у реанімацію та хірургічний корпус. Далі залишатися там було неможливо, тому було прийнято рішення переміститися на заводи. Там ми продовжили надавати допомогу разом із бригадами, — розповідає Валентина.

Потім були п'ять місяців російського полону. Дні, як пригадує військова медикиня, тягнулися нескінченно. Найважчим для Валентини було чути, як під час допитів кричать її побратими.

Пережити це та знайти сили боротися далі допомагала мрія — знову побачити рідних.

— Коли нас там не чіпали, я просто заплющувала очі й уявляла свою сім'ю, як я повертаюся додому. В уяві святкувала всі свята, свій день народження. І ця думка — що я маю повернутися, що ще раз побачу Україну — надавала мені сили не здаватися. Хоча були моменти, коли здавалося, що це вже кінець, — зізнається дівчина.

Знає, як важлива підтримка

Перші тижні після звільнення з російського полону для Валентини були сповнені ейфорії — дівчина майже три дні не спала, настільки багато було емоцій.

— Я боялася заснути й прокинутися не вдома. Був постійний страх, що я знову опинюся там, — пригадує лікарка.

Проте, як розповідає Валентина, підтримка рідних і друзів дуже допомогла адаптуватися до мирного життя.

— До психолога я почала ходити, можливо, через рік. Я зрозуміла, що готова говорити про пережите. А в перші місяці для мене найбільшою підтримкою була моя родина й друзі. Я відчувала, що потрібна, що про мене дбають. Кожен, хто повертається, хоче знати, що його чекали, за нього боролися, що він не залишився наодинці. Бо це дуже важко пережити. Таке не забувається, це назавжди, — пояснює Валентина Зубко.

Такі акції та забіги на підтримку родин військовополонених відіграють важливу роль, адже допомагають тим, чиї близькі досі перебувають у неволі, а також показують звільненим, що їх не забули.

У процесі боротьби за повернення полонених Валентину засмучує те, що це не можна прискорити.

— Особливо важко, коли знаєш, що їм там щодня стає гірше. Тому навіть якщо у вас у полоні немає знайомих чи рідних, все одно важливо вийти на акцію підтримки, показати сім'ям військовополонених, що вони не самі в цій боротьбі, — наголошує військова медикиня. — Коли я повернулася, мої однокласники, одногрупники, друзі підтримували мене, поширювали інформацію в медіа. Мої батьки відчули таку підтримку, яку ніколи раніше не відчували.

Вперше братиме участь у забігові

У розмові Валентина зізнається, що не дуже любить біг, але мета забігу мотивує.

— У мене не так багато часу для інтенсивної підготовки. Крім того, я трохи перфекціоністка й, звісно, не зовсім задоволена своїм рівнем підготовки, хотілося б краще. Але все одно намагаюся хоча б один-два рази на тиждень пробігтися, сходити в спортзал, потренуватися, — розповідає Валентина.

Прагне вона подолати дистанцію в два кілометри.

Зараз Валентина проживає у Вінниці, але приїде на забіг до Черкас, щоб бігти разом з іншими.

— Я також агітую своїх посестер, із якими разом пройшла полон, долучитися до забігу. Хочемо приїхати кількома людьми й пробігти разом, — розповідає учасниця напівмарафону.

Подія в Черкасах відкриє серію забігів Run4Victory, що цьогоріч проходитимуть під гаслом: «Біжимо за тих, хто бореться. Пам’ятаємо тих, хто віддав життя».

Благодійні забіги в різних містах України ініціює компанія МХП спільно зі стратегічним партнером — Благодійним фондом «МХП-Громаді». Усі зібрані кошти підуть на підтримку місцевих військових частин.