«Відбив штурм одним дроном»: історія воїна 59-ї бригади про поранення, помсту та нове життя (Соціальна реклама)

Зараз важко повірити, що були часи, коли ТЦК могло «завернути» добровольця і сказати: «Не поспішай, викличемо». Так було зі мною 24 лютого 2022 року. Повернувся на роботу – в службі охорони. Чекати довелося недовго. Наприкінці березня телефонують і запитують: «Готовий?». Від своїх намірів ніколи не відмовляюся, тому відповів чітко і ствердно.

Моя строкова служба – це 2016-2018 роки, Нацгвардія. Відповідно не проходив жодної базової військової підготовки. На третій день після мобілізації уже був під Сіверськодонецьком. Ворог танками «розмотав» нас пристойно. Аби вибратися з оточення, довелося форсувати річку Сіверський Донецьк.

Літом 2022-го потрапив на полігон Ширлан, сформували батальйон і відправили на штурм. Мало хто залишився, і я зрозумів – треба переводитися у 59 бригаду. Чому треба? Бо мав розмову з майором бригади. Золотих гір не обіцяв. Сказав правду: «Буде важко, але у нас своїх не кидають». Це надихнуло. 7 січня 2023 року я уже заступив на позицію «Алабай» - вона буквально дихала вогнем. Нас штурмували всю ніч. Відбилися. Але всі шість чоловік зазнали важких поранень. Ще один – о четвертій ранку розвернувся та пішов. Не засуджую – не витримали нерви у людини.

Біг перемотувати хлопців. Прилетів дрон зі «скидом» чи гранатою. «Посікло» ноги. Реабілітація тривала більше чотирьох місяців. Перші півтора просто лежав, встати не міг – була помітна кістка. Наприкінці другого місяця став рухатися на милицях. Згодом – з паличкою. Так і відновився. Хоча ліву ногу досі не відчуваю.

У той час дуже допомагали книги з психології. І фільми – жахи чи комедії. Або страшно, або весело.

Після поранення перепрофілювався на пілота. Нічого складного. Мав величезну мотивацію – після «скиду» з дрону страшенно хотів помститися. З лікування повернувся, трохи підшкандибував. Питають: «Що з тобою робити?» «Що хочете, але мушу з ними розрахуватися». «Ти в ігри грав?» «Так, в лікарні весь вільний час з ними проводив». Дали «мавік», став літати. За тиждень уже поїхав на позицію, яку самі з хлопцями і облаштували. Спочатку – керував розвідувальними дронами. Але стало нецікаво. Перейшов на «скиди» - працюю з усім, що вибухає. У 2023-му відбив одним дроном штурм ворога. Тоді ще такого домінування «пташок» не було. Бо один дрон може зробити небоєздатною усю групу.

Я не знаю, як мене змінила війна. Щоб відповісти на запитання, яким я став, треба пам’ятати, яким я був. А я не пам’ятаю.

«Посікло ноги. Реабілітація тривала більше  чотирьох місяців»

«Сєдя», «пілот» 10 батальйону 59 ОШБр БпС