«Ремонт під вогнем»: «Скудик» про невидиму, але дуже важливу роботу (соціальна реклама)

З початком повномасштабної війни головним завданням для мене було – залишити сім’ю автономною. Дружина, на той момент одна дитина, зараз їх три, мама. Неньку тільки перевіз з рідних Черкас до села, де вона хотіла жити. Це сталося у другій половині 2021-го.

Далі треба було «впорядкувати» роботу. Півтора роки займався майнінгом. Усе йшло успішно, мав 1000-1500 доларів на місяць. Передав повноваження помічникам.

Я – офіцер запасу. Закінчив вищий навчальний заклад у Сумах. Спеціальність – артилерист. Батько був військовим і не рекомендував мені, коли запитував в дитинстві, повторювати його шлях.

Коли влітку 2022-го року після проходження медкомісії, прийшов до майора в ТЦК, поклав документи і почув: «Ну що, Паша, будемо робити?» «Будемо служити», - відповідаю. «Ого, в тебе що, немає сім’ї?» «Є, але рішення прийняв і наполягаю на ньому».

Майор запропонував відправити мене на перепідготовку. Погодився, бо теплішого місця не шукав. Не артилерист – гаразд. На збори мені дали три дні.

Поняття не мав, яку спеціальність освоюватиму. Сів у бус, поїхали до академії в Одесу. По дорозі уже старший лейтенант ввів у курс справи – логістика, паливно-мастильні матеріали, продовольча та автомобільні служби, ракетно-артилерійське озброєння (РАО). Сказав, що можна обирати, адже приїжджаємо найперші. Порекомендував не обирати РАО, бо посадять, якщо пропаде якийсь автомат. На ділі вийшло так, що я потрапив саме у РАО.

Перенавчання тривало трохи більше місяця. Його суть: збирали і розбирали стрілецьку зброю, працювали з гарматою. Плюс документація. Нічого складного – досвідчені офіцери все викладали доступно. Єдине – з бліндажа до навчального корпусу доводилося щодня ходити пішки по 16-18 кілометрів.

Отримав посаду командира ремонтного взводу ракетно-артилерійського озброєння і за розподілом потрапив у 59 бригаду.

Торік нашу ремонтну роту масштабували в батальйон. Відчули дефіцит людей. Зараз ситуація виправилася. Працює рекрутинг. Отримуємо анкети людей. Якщо бачу фахівця, чиї якості більше знадобляться іншій роті, таку людину не смикаю. Залучаю механіків, електриків, водіїв.

Нині – я командир роти бронетанкового озброєння і техніки. Отримуємо заявку на ремонт, приміром, М-113, Т-72, БРДМ. З ушкодженою машиною є два варіанти. Перший -  забираємо до себе у бокс. Робимо дефектовку, дізнаємося, які запчастини потрібно. Начальник служби їх по можливості дістає. Ремонтуємо, проганяємо, робимо антидроновий захист. Другий варіант – споряджаємо виїзну групу. Це у тому випадку, коли ремонт чекає невеликий. Упродовж доби проблеми усуваємо. Якщо ремонт серйозніший – за умови наявності запчастин група з трьох-чотирьох людей справляється за три доби.

Була історія у Вознесенському. У 108-му батальйоні «роззувся» М-113. Причина, вочевидь, неякісної гусениці. У процесі експлуатації машину розбило. І одна гусениця виявилася втраченою. Дзвінок: «Павле, організовуй групу». Їхати треба було двома вантажними автомобілями.

Третя ранку. Кидаємо на КАМАЗ дві гусеничні стрічки. Рушаємо. Погода сприяє роботі – сніг, дощ, тож ворожі дрони літали помірно. За три години 15 хвилин ми змінюємо гусеницю. Їдемо назад. КАМАЗ – перший, потім – ЗІЛ. Ми далі на «шевроле». Під’їжджаємо до блокпоста. Запитують: є пароль? Відповідаю – так,  звичайно. Гаразд, чую, проїжджай. Від’їжджаю і бачу, що ВСП зупиняє ЗІЛ з моїми людьми. А в їх машині не працює габарит. Я виснажений і попереду робочий день. Телефоную комбату: завдання виконали, тільки габарит не працює. Комбат: чому? Я: ну так вийшло. Він: добре, набери начальника з озброєння. Той ознайомився з деталями справи і вимовляє: та хай складають протокол. На всякий випадок набираю начальника автослужби. Він досвідчений у цьому і, почувши, що не працює габарит, уточнює: «А що там насправді?». Відповідаю: та насправді. Одне слово, владнали справу.

Осінь та зима для нас найважча пора. Болото, навантаження на техніку. Вона ламається і роботи вдосталь. Хоча війна і змінює формат на дронову, але доставка людей на позиції відбувається на техніці. Плюс ворог її вражає дронами, магнітніми мінами, які вибухають тільки під двигуном. Розбивають броню внизу. Тільки я не скаржуся. У цьому немає жодного сенсу – ми всі знаємо, для чого тут і за що боремося.

«Скудік», командир роти ремонтно-відновлювального батальйону 59 ОШБр БпС