Пухирчатка — що за хвороба і як лікувати (Новини компаній)
Справжня (акантолітична) пухирчатка — хронічне аутоімунне захворювання з ураженням шкіри. За цього дерматозу формуються пухирі, що згодом зливаються та поширюються на всю поверхню шкіри.
Необхідне застосування глюкокортикоїдів, наприклад препарату дексаметазон. Адже процес схильний до генералізації, викликає загальне порушення стану хворих, а без відповідної терапії закінчується летально.
Причини виникнення
Частіше розвивається в осіб віком 40-60 років, переважно у жінок. Конкретні причини не зʼясовані. Є кілька теорій:
- неврогенна;
- вірусна;
- обмінна;
- ендокринна.
Проте зараз найбільш визнана — аутоімунна теорія. Згідно з нею через дію невідомих факторів змінюється антигенна структура клітин. Потім імунна система продукує антитіла проти змінених клітин.
Форми пухирчатки
Розрізняють кілька клінічних форм:
- звичайна;
- вегетуюча;
- листоподібна;
- себорейна.
Клінічні прояви
У разі справжньої пухирчатки уражається шкіра тулуба та кінцівок. На ній формуються пухирі, спочатку поодинокі, але згодом їх кількість зростає. Пухирі ростуть по периферії, досягають 3-4 см у діаметрі. Також можуть зливатися, формуючи великі вогнища. Вміст пухирів — прозорий, мутніє через 2-3 дні. При натисканні на пухир він збільшується через відшарування шкіри. Покришка тонка і легко розкривається. Рідина витікає, а залишається червона ерозія. Ці ерозії болючі та запалені, довго не загоюються. З часом вони покриваються кірками, проте ці кірки легко видаляються з повторним утворенням ерозії. Вегетуюча пухирчатка характеризується виникненням пухирців на слизовій оболонці рота. Для неї властивий більш доброякісний перебіг. При цьому на слизовій додатково формуються розростання у вигляді сосочків. При листоподібній пухирчатці на шкірі обличчя, волосистої частини голови, грудей, спини виникають плоскі пухирі. На них формується міцна кірка, під якими накопичується рідина. Ці вогнища набувають вигляду аркуша паперу. Себорейна форма перебігає з утворенням характерних папул, плям із жирними лусочками. Уражає шкіру обличчя та волосистої частини голови. Перебіг тривалий із періодами ремісії.
Діагностика патології
Діагноз ґрунтується на підставі клінічної картини та результатів додаткових методів дослідження. Проводять аналізи:
- гістологічні;
- цитологічні;
- імуноморфологічні;
- імунохімічні.
Лікування хвороби
Показана дієта з переважанням білкових продуктів. Необхідно зменшити вживання жирів, вуглеводів, солі. Основні препарати для лікування — глюкокортикоїди. Важливо визначити початкову максимальну дозу, тривалість її застосування та підтримувальну дозу. Підтримувальна кортикостероїдна терапія застосовується роками. З огляду на тривалу терапію необхідно додатково призначити вітамінні препарати, антибіотики, імуностимулятори.
