Бойова травма: від зупинки кровотечі до психологічного відновлення (Новини компаній)
На війні тіло й психіка страждають одночасно. Масивна кровотеча вбиває за лічені хвилини, а психологічні наслідки пережитого можуть проявитися через місяці, коли небезпека вже далеко. Військовим, волонтерам і цивільним, які опинилися поруч із обстрілами, однаково потрібні дві навички: вміти зупинити кров і розуміти, що відбувається з психікою після шоку. Далі про обидва напрями без складної термінології.
ПТСР: що відбувається з психікою після травматичної події
Люди, які повернулися із зони бойових дій, нерідко питають лікарів, ПТСР це хвороба чи звична втома. Відповідь проста: це окремий розлад, який визнають і МКХ-11, і американський класифікатор DSM-5. Мозок продовжує реагувати на пережите так, ніби небезпека триває, навіть коли довкола тиша.
Основні симптоми
- нав'язливі спогади і кошмари, у яких подія повторюється;
- флешбеки, коли людина ніби повертається в момент травми;
- уникання місць, розмов і запахів, що нагадують про подію;
- підвищена збудливість: різка реакція на гучні звуки, проблеми зі сном, роздратованість;
- емоційне заціпеніння та почуття провини.
Про розлад говорять, якщо такі прояви тривають понад місяць і заважають працювати чи спілкуватися з рідними.

Як лікують
Базою лишається психотерапія: травмофокусована когнітивно-поведінкова терапія, метод EMDR, пролонгована експозиція. За показаннями лікар додає медикаментозну підтримку, наприклад препарати з групи СІЗЗС. Допомагає і спілкування з побратимами, адже розмова з тими, хто пройшов подібне, знімає відчуття самотності.
Домедична допомога: як зупинити масивну кровотечу
Серед усіх навичок домедичної допомоги саме ця найчастіше вирішує питання життя і смерті, тож варто заздалегідь відпрацювати, як накласти турнікет на стегно чи плече, не гаючи часу на сумніви. Практичні заняття за протоколом TCCC (Tactical Combat Casualty Care) проводять військові інструктори та цивільні курси домедичної допомоги.
Алгоритм накладання
- Оцінити безпеку місця, лише потім підходити до пораненого.
- Накласти турнікет на 5–7 см вище рани, ближче до тулуба. Якщо рану не видно, можна прямо поверх одягу.
- Затягувати до повної зупинки кровотечі та зникнення пульсу нижче місця накладання.
- Зафіксувати стрижень. Якщо кров іде далі, накласти другий турнікет поруч із першим.
- Записати час накладання на самому турнікеті або на лобі пораненого.
Типові помилки
- слабке затягування, яке лише перетискає вени й посилює кровотечу;
- накладання на суглоб;
- послаблення «для перевірки»;
- відсутність позначки часу.
Знімати турнікет має лише лікар у медичному закладі.
Висновок
Бойова травма рідко буває суто фізичною чи суто психологічною. Кровотечу зупиняє простий пристрій і правильні рухи, але людина, яка пережила це чи робила це сама, може роками прокручувати ті хвилини в голові. Тому домедична допомога й психологічна підтримка не конкурують, а доповнюють одна одну.
Навчитися працювати з турнікетом можна за одне практичне заняття, і саме тренування на манекені знімає паніку в реальній ситуації. З психікою алгоритм такий самий простий: якщо тривожні симптоми не слабшають понад місяць, варто звернутися до психіатра чи психотерапевта, а не чекати, що все минеться саме. Сорому тут немає, бо розлад виникає і в фізично міцних, витривалих людей. Його причина в пережитому, а не в слабкості характеру.