«Звикнути до такого неможливо» — історія вінницького рятувальника Дениса Данилевича
- ДТП, 16-метрова криниця, завали після обстрілів — це лише частина викликів, на які виїжджав Денис Данилевич.
- Чоловік розповів, як працюють рятувальники у критичних ситуаціях та чому в цій професії важливі не лише витримка і навички, а й людяність.
33-річний вінничанин Денис Данилевич із дитинства знав, ким хоче стати. Сьогодні він працює начальником рятувального відділення та разом із колегами виїжджає на найскладніші виклики — ДТП, падіння людей у криниці, порятунок із висоти та роботи на місцях руйнувань.
До таких ситуацій, говорить Денис, неможливо по-справжньому звикнути. Особливо важко, коли врятувати людину вже не вдається.
«На місці не можна розгубитися»
Серед останніх трагічних викликів рятувальник згадує аварію неподалік Вінниці. Після зіткнення автомобіль загорівся, а люди, які перебували всередині, загинули. Рятувальникам залишалося лише дістати тіла з понівеченої машини.
«Важко, коли людина помирає у тебе на очах. Ти робиш усе, що можеш, але розумієш, що вже нічого не зміниш. Але на місці не можна розгубитися — треба працювати», — розповідає Денис.
Водночас у роботі рятувальників трапляються історії з зовсім іншим фіналом. Кілька тижнів тому його відділення викликали до 62-річного чоловіка, який упав у 16-метрову криницю.
Рятувальники спустилися на дно, дістали чоловіка та підняли його на поверхню. На щастя, він не отримав травм.
«Коли дістаєш людину з такої глибини й бачиш, що з нею все добре, самому важко повірити. Напевно, це був один із найдивніших наших викликів», — пригадує надзвичайник.
Кожна секунда має значення
Денис каже, що під час кожного виїзду рятувальникам доводиться швидко оцінювати ситуацію та приймати рішення: кому допомогти першому, кого необхідно деблокувати, як провести операцію так, щоб не наражати на небезпеку ні постраждалих, ні самих рятувальників.
На його переконання, чимало трагедій можна було б уникнути, якби люди уважніше ставилися до власної безпеки.
За кермом однією з найчастіших причин аварій залишається перевищення швидкості. В інших випадках ситуацію ускладнює алкоголь.
«Ти ніколи не знаєш, яким буде наступний виклик. Але завжди розумієш, що людина чекає на допомогу і ти маєш зробити все можливе», — говорить рятувальник.
Від пожеж до порятунку людей
Свою службу Денис починав із пожеж. Працював начальником караулу, а згодом змінив напрямок роботи й зосередився на порятунку людей.
За роки служби були різні виклики — від побутових ситуацій до масштабних надзвичайних подій. Разом із відділенням Денис працював і в Харкові після удару по дитячому садочку.
Тоді рятувальники розбирали завали буквально по цеглині, адже під ними могли перебувати діти. На щастя, усі вони вижили.
Денис переконаний, що для такої роботи недостатньо лише професійних навичок та витримки. Не менш важливою залишається здатність співпереживати людям.
«Якщо ти не любиш людей і життя, то як ти будеш їх рятувати? Професійність потрібна, але людяність теж має залишатися», — каже він.
Професію обрав ще дитиною
Любов до рятувальної справи Денису свого часу прищепив друг його дідуся — Володимир Іванюк, колишній начальник штабу пожежогасіння Вінницького гарнізону.
Ще в дитинстві хлопець слухав його розповіді про службу й поступово зрозумів, що хоче пов’язати своє життя саме з цією професією. Сьогодні Денис говорить, що не шкодує про свій вибір.
Після складних виїздів найбільше хочеться повернутися додому. Там на нього чекають двоє дітей — донечка та син. Час із родиною допомагає відновитися, переключитися та залишити робочі переживання позаду.
Попри все пережите за роки служби, змінювати професію Денис не планує.
«Людина сама обирає, ким їй бути. Я свій вибір зробив давно. І зараз точно не хочу нічого змінювати», — говорить він.
Вас може зацікавити:
На укриття у вінницьких школах пішло 410 мільйонів: що зробили за роки війни
12 років навчання та безкоштовні обіди. Що ще чекає на школи Вінниці з 1 вересня
Додайте 20 хвилин до вибраних джерел у Google
