Залізницю змінив на службу на кордоні: історія 52-річного прикордонника з Вінниччини

• Колись його робочим місцем був вагон потяга, а тепер — пункт пропуску на державному кордоні.

• 52-річний Андрій понад десять років працював провідником, а у 2025 році став прикордонником. Нині він служить у Могилів-Подільському.

Більше десять років Андрій працював на залізниці, супроводжував пасажирів у поїздках Україною, а згодом змінив професію та долучився до Державної прикордонної служби. У 2025 році чоловік підписав контракт і нині служить в автомобільному пункті пропуску «Могилів-Подільський» на Вінниччині. Його історію до Дня залізничника розповіли у Могилів-Подільському прикордонному загоні.

Від залізничних рейсів до військової служби

Залізниці Андрій присвятив понад десять років життя. За цей час проїхав тисячі кілометрів, побував у різних куточках України та зустрів чимало людей.

«Робота провідника — це значно більше, ніж перевірка квитків і ранкова кава для пасажирів. Це нічні зміни, постійна увага до людей, відповідальність і готовність діяти в непередбачуваних ситуаціях», — розповідає чоловік.

Після початку повномасштабного російського вторгнення робота залізничників набула ще більшого значення для країни. Андрій долучився до перевезення військовослужбовців і військової техніки. Цей досвід, за інформацією прикордонного загону, став для нього періодом нових професійних викликів і переосмислення власної ролі під час війни.

У 2025 році чоловік вирішив змінити напрям діяльності та підписав контракт із Державною прикордонною службою України. Нині 52-річний Андрій несе службу на Вінниччині — в автомобільному пункті пропуску «Могилів-Подільський».

На кордоні, як і в поїзді, важливо працювати з людьми

Тепер замість пасажирів у вагонах Андрій зустрічає людей, які перетинають державний кордон. Каже, що між двома професіями є спільна риса — постійне спілкування з людьми. Саме воно йому завжди подобалося найбільше.

«Колись я першим зустрічав пасажирів, які заходили до вагона, а сьогодні — подорожуючих на кордоні. Мені завжди подобалося працювати з людьми, і я радий, що це залишилося незмінним. Адже іноді достатньо щирої усмішки чи кількох добрих слів, щоб підняти людині настрій і зробити її дорогу трішки приємнішою», — розповідає прикордонник.

Роки роботи на залізниці залишили Андрієві не лише професійний досвід, а й теплі спогади та друзів, із якими він досі підтримує зв’язок.

З нагоди Дня залізничника чоловік передає вітання колишнім колегам і всім, хто працює на залізниці. Найперше бажає їм миру та безпеки. Адже під час війни кожен рейс пов’язаний із додатковими ризиками, а робота залізничників потребує не лише професійності, а й мужності.

«Нехай усі маршрути будуть безпечними, а кожна поїздка завершується щасливим поверненням додому», — бажає Андрій.

Вас може зацікавити:

На Вінниччині люди намагалися розібрати збитий «шахед» на сувеніри: усередині була бойова частина

Побачення закінчилося побоями та зґвалтуванням: 22-річний хлопець познущався з неповнолітньої

Додайте 20 хвилин до вибраних джерел у  Google