Захищав Україну з перших місяців вторгнення: Вінниця прощається з Максимом Ковальовим

Марія ЛЄХОВА

У Максима Ковальова залишилися дружина та двоє маленьких синів — 8 і 5 років. Він мріяв повернутися до них, але його життя обірвалося на війні.
Сьогодні, 4 вересня, Вінниця проводить в останню путь 41-річного Захисника.

Сьогодні, 4 вересня, Вінниця прощається зі старшим солдатом Максимом Ковальовим із позивним «Сід». Захисник загинув 20 березня 2025 року поблизу села Водяне Друге Краматорського району Донецької області. Йому назавжди залишився 41 рік.

Максим Ковальов народився у Вінниці 3 травня 1983 року. Тут навчався у школі №27 та Вищому художньому професійно-технічному училищі, де здобув спеціальність, пов’язану з монтажем сантехнічних систем, зварюванням та художніми роботами з металу.

Після строкової служби Максим підписав контракт із Збройними Силами України. Кілька разів його переукладав. До 2017 року служив при штабі Повітряних сил, а потім повернувся до цивільного життя.

До початку повномасштабного вторгнення працював на державному підприємстві «Електричні системи». Разом із дружиною Іриною виховував двох синів.

«Життя Максима — це приклад внутрішньої сили та глибокої відповідальності», — розповідає його дружина.

Коли почалося повномасштабне вторгнення, Максим знову став до лав захисників. У березні 2022 року він пішов захищати Україну. Спочатку служив у 115-й окремій механізованій бригаді, згодом — у 117-й окремій механізованій бригаді.

На фронті був гранатометником та старшим навідником гранатометного відділення. Виконував бойові завдання на сході України.

За словами дружини, Максим не прагнув високих посад — ані у війську, ані в цивільному житті. Найбільше він хотів, щоб Україна перемогла, а сам зміг повернутися додому до родини.

«Він був надзвичайно щирим та добрим. Він цінував життя і щедро дарував своє тепло кожному, хто був поруч», — каже Ірина.

Після смерті батьків Максим став опорою для своїх сестри та брата. А найбільше, згадує дружина, він любив своїх дітей.

«Він усе своє серце віддавав дітям», — говорить Ірина.

Максим мав талант до винахідництва та конструювання. Дружина називає його великим мрійником із «золотими руками». За її словами, чоловікові часто було достатньо одного погляду на пристрій, щоб зрозуміти, як його можна вдосконалити.

У нього залишалося багато планів, але здійснити їх Максим не встиг.