За порогом століття: в 101 рік Агрипина з Бережан читає газети та любить спілкуватись

20 хвилин (Вінниця)

Довгожителька любить спілкуватись і цікавиться життям усіх

Агрипина Пугач з села Бережани, яке знаходиться недалеко від Калинівки, дивує односельчан феноменальною пам'яттю.
За порогом століття довгожителька — не втратила сили волі.
Сама себе обходить, і про все своє життя може розповісти в деталях.

Бабуся Агрипина зустрічає мене спираючись на палицю, проте голос в неї бадьорий та впевнений. В оселі охайно, в куточку ікони, рушники, які бабуся самі вишила.

Пішли в колгосп першими

Агрипина Пугач народилася у далекому 1920 році. Її життя починалося з лихоліть голодомору та війни.

— В нас в родині було п'теро дітей, чотири сина, і я. В мами було чотири різних чоловіка. Ми були всі від різних батьків, — розповідає бабуся Агрипина. — Проте мій тато всіх любив однаково. Він був кремезний та працьовитий. Мати теж сильної статури. Обоє прожили 87 років. До колективізації займалися так як усі — сільським господарством. Як закінчилась революція у 1929 році, стали організовувати колгоспи. Зараз не люблять про це говорити, але мій батько був комнезамом, підмовляв людей іти в колгосп, моя родина пішла першою, бідували, проте щоб пухнути з голоду — такого не було. Мама пекла хліб, в нас була корова, був великий город, була картопля. Масово в нашому селі не помирали, адже було два колгоспи, була комуна, а комунівці жили добре. Пригадую, приходили просити їсти з чужих сіл, сиділи під тинами, ми їх підгодовували.

Відео дня

Родинного щастя не сталося

З дитинства довгожителька не цуралась важкої праці. Закінчила школу в 1936 році під час розвитку п’ятирічок. Працювала в ланці. І після школи відразу з одружилась. Проте щасливе сімейне життя в довгожительки ніяк не складалося.

— Ми з чоловіком познайомилися у п'ятому класі, як ходили до школи. Він був з бідної родини, а я була школярка, навчалась гарно. Він сам, прийшов мене свататись, і так я погодилась. Я була ще юна і йшла заміж, бо так потрібно. Брат служив на далекому Сході привіз краму, і швець пошив весільний костюм. Потім почалась війна. Всіх чоловіків забрали на фронт, мій повернувся живий. Проте ми не змогли бути разом і розійшлися.

Новини Вінниці - фото з За порогом століття: в 101 рік Агрипина з Бережан читає газети та любить спілкуватись — Агрипина спілкується щодня з рідними по телефону, в своєму будинку проживає сама

Все життя в ріллі й на полі

Довгожителька пропрацювала довгих 45 років у ланці. Згадує, як після війни орала плугом вручну, адже земля була суха, повна снарядів, що навіть кінь не міг зайти.

— До 1965 року працювала ланковою. Багато мої руки переробили роботи. В мороз буряки збирала, в сніг, в дощ. Тоді не так як зараз, умови важкі, і ще й вдома чекає своє господарство. Прокидалась в шостій ранку і до пізнього вечора на ногах. Я вміла гарно писати. Це помітили і взяли мене в сільську контору працювати діловодом. Я вручну з архівів виписувала трудові книги. Це була спокійна робота, яка мені дуже подобалась.

Аргипинна Порфирівна одружилась вдруге. Проте на схилі літ чоловіка розбив параліч, він був прикутий до ліжка 17 років.

Довголіття без секретів

— В мене є відривний календар і ось я там читаю — секрети довголіття, — розповідає співрозмовниця. — У мене таких зовсім немає, харчувалась завжди тим, що було. Часто недоїдала, люблю молочні продукти, їм зараз лише каші, кисле молоко, маю свої фрукти та овочі. Відпочивати на море ніколи не їздила, оздоровлюватися теж. Щодня прокидалась о п'ятій ранку і працювала до пізнього вечора, не спала на гарній постелі, не приймала щодня ванну. Зараз люди звиклі до комфорту, а я не знаю що це таке.

Довгожителька зараз любить читати газети, а від перегляду телевізора відмовилась. Опанувала користування мобільним телефоном.

— Я знаю напам’ять Катерину Шевченка, і Наймичку. Виписую і читаю газети, щодня читаю «Молитвинник і всі Акафісти»: «Отче наш, Помилуй мя Боже...». Коли є час треба читати, але щоправда уже зір підводить. Сумно іноді, всі мої подруги та рідні на тому світі, а я ще живу!

Бабуся Агрипина виховала трьох дітей, а вони продовжили рід — і тепер у неї шестеро онуків та восьмеро правнуків. Всі родиною завжди мають традицію збиратися на дні народження. Свій 101 рік — довгожителька відзначала в широкому родинному колі.