Про біду з птахами повідомила талановита співачка з Літина Оксана Кулик, Ясен упав на обійсті її бабусі у селі Літинка Літинськоого району. Бабусі уже нема серед живих. У хаті ніхто не проживає. Першою побачила сумну картину сусідка Надія Петрівна. Вона зателефонувала матері Оксани – Наталії Кулик. Та поїхала з Літина в село. Пані Наталія розповіла журналісту RIA, як рятують птахів.

Птахи плакали і ми не стримували сліз

– Лелеченята були беззахисні, як малі діти, – розповідає Наталія Кулик. – тулилися одне до одного. Майже не ворушилися. Найбільше забилося найменше пташеня. Воно ще день поблимало очима, дуже стало синіти і після того вже не відкривало своїх оченят.

Подивитися на пташенят зійшлися односельці. Дорослих лелек ніде не було видно. Хтось сказав, нібито вони покидають малих, якщо ті випадають з гнізда. Летять від таких геть. «А я чула балачку, що коли народжується непарне число пташенят, то одного з них викидають з гнізда, - сказала одна з жінок. – А тут троє і вже такі гарні. От і вір після цього людям…»

– Найперше ми нагодували пташенят, - розповідає Наталія Кулик. – Напоїли молоком. Через шприц вводили в їхні дзьобики. Дуже старалися виходити найменшого з птахів. На жаль, не вдалося. Пташеняті з перебитим крилом обробили рану перекисом водню, забинтували, аби мухи не сідали на рану.

Лелеченят помістили у ящик, на дно якого постелили сіно. На ніч зверху накрили ще одним ящиком. Поклали під навісом біля будинку Надії Петрівни. На ранок вийшли годувати. Побачили на стовпі старих лелек. Вони повернулися до своїх «дітей».

– Чули б ви, як вони торохтіли дзьобами! – продовжує пані Наталія. – На пів села розлітався той тривожний звук. А ще щось видавлювали з себе, ніби голосили. Вони плакали вгорі, а ми тут, внизу, не стримували сліз. Думаю, вони розуміли, що люди рятують їхніх пташенят. Бо ще трохи – і опустилися біля нас. Поки ми годували, мовчки спостерігали. Потім «вона» змахнула крильми – і кудись полетіла. А «він» залишився чатувати біля малих. Як відрізняю, що то «вона»? Бо тендітніша, худіша, а він дужчий, більший, сильніший. Невдовзі «мама» повернулася з харчами у дзьобі. Почала й собі годувати малих. Наступного разу старий лелека уже з досвіта походжав по подвір’ю…

Вчив літати «синів»

Лелеченята підростають щодня. Це видно зовні, наскільки стають дужчими. Можливо, тому, що отримують більше харчів – і «мама» приносить щось у дзьобі, і люди молоком напувають.

– Одного разу старий лелека почав часто змахувати крильми, - говорить пані Наталія. – Ми спочатку не зрозуміли, що сталося. Думали, може, щось сполохало птаха. З’ясовується, це він так навчав лелеченят літати. Бо одразу після того одне з них і собі повторювало рухи. Так само силувалося це зробити друге. Однак покалічене крило не давало такої можливості. 

Пані Наталії треба було повертатися в місто на роботу. Сусідка Надія Петрівна забідкалася, мовляв, як сама справиться. Жінка доглядає батька, турбот у неї  вистачає. Можна тільки подякувати за ет, що знаходить час і бажання ще й з лелеками морочитися. Слів подяки заслуговує ще одна їхня сусідка на ім’я Євдокія Разом з донькою Наталією теж зголосилася допомагати. Наталія приїхала з Вінниці і одразу взялася обробляти рану. Переймаються лелеченятами також родичі Куликів з Харкова, які приїхали у село і зупинилися у бабусиній хаті. .

– У неділю знов приїжджала  старша дочка Оксана, привезла препарати, для лікування,- розповідає пані Наталія. – Як нам далі бути з цими пташенятами?..

Оксана у розмові з журналістом розповіла, що хотілося б показати птаха ветеринарам. Могла б завезти у клініку у Вінниці. Однак місцеві не радять цього робити. Мовляв, коли старі лелеки побачать, що малого забрали люди, можуть відмовитися від пташеняти.

Історія старого ясеня

У Літинці це не єдине лелече гніздо. Є ще біля декількох будинків. На обійсті Куликів птахи з’явилися чотири роки тому. Сталося це після того, коли неподалік господарі зрізали дуже високого ясеня. На ньому щороку гніздилися лелеки. Так само хотіли зрізати ще один ясен - на межі між будинком Куликів і Надії Петрівни.

-Леся умовила сусідів не робити цього, - каже Наталія Кулик. – Леся це моя молодша донька. Так просила, так просила, що вони дослухалися. Дуже хотіла, щоб лелеки прилетіли до нас. Вона з дитинства любить тварин, птахів.  Не дивно, що хотіла бачити лелек на подвір’ї бабусиної хати. І вони прилетіли. Вимостили гніздо. Але ясен уже тоді почав сохнути. Сухе дерево буря кинула на землю.

Рану промити, перелом закріпити

Ліля Романенко, ветлікар Вінницького зоопарку:

-Рану треба промивати фурациліном, краще робити це під тиском, зі шприца чи спринцівки. Робити це йодом чи перекисом не можна. Після промивання присипати сухою присипкою з йодоформом або ксероформом. На гнійну рану бинт не накладають. На присипку з йодоформом жодна муха не сяде. Можна капати антибіотик тілозоміколь – 1 раз на добу 3-4 краплі. Робити це протягом 5-7 днів. Добре було б прокапати вітамін групи Д пробівіт (2-3 крапоі),   а також глюконат кальцію ( один кубик на 100 гр води).

Якщо є перелом, кістку треба зафіксувати. Для цього використати будь-який предмет, прутик, чи лінійку. Покласти у місці перелому і зафіксувати. Але не чіпати відкриту рану. Кістковий мозоль утворюється протягом 21 дня. Саме на стільки слід фіксувати перелом.

Чим годувати? Лелекам смакує грудка куряча. Перед згодовуванням обдати окропом. Порізати на невеликі шматочки до одного сантиметра. Годувати з допомогою пінцета або звичайних паличок.  У Літині є ветлікарня і приватна ветеринарна клініка. Там можна проконсультуватися. Приблизно на півгодини лелеченя можна забрати з очей дорослих птахів. Якщо зробити це на триваліший час, вони сприймають своє пташеня як чуже. Відмовляються від нього.