Вінниця прощається з 39-річним Максимом Ткачуком
- Чотири з половиною роки Максим Ткачук боронив Україну, проходячи через поранення і найгарячіші бої.
- 24 серпня його життя обірвалося на Миколаївському напрямку.
- Сьогодні, 3 вересня, Вінниця проводить Захисника в останню земну дорогу.
Молодший сержант Максим Ткачук став на захист України на початку повномасштабного російського вторгнення. Його військовий шлях розпочався у 456-й бригаді транспортної авіації імені Дмитра Майбороди.
Згодом Максим воював у складі 35-ї окремої бригади морської піхоти імені контр-адмірала Михайла Остроградського. Брав участь у боях за Новобахмутівку, Покровськ, Роботине та Авдіївку.
Попри численні поранення, щоразу повертався до побратимів. Надалі продовжив службу у складі 144-ї окремої механізованої бригади та 38-ї окремої бригади морської піхоти імені гетьмана Петра Сагайдачного.
24 серпня 2026 року Максим загинув на Миколаївському напрямку. Йому було 39 років. Про це повідомила Вінницька міська рада.
За мужність і відвагу, проявлені в боях, військового нагородили відзнакою Президента України «За оборону України», медаллю «За поранення» та медаллю «За військову службу Україні».
Мати Захисника Валентина розповідає, що вже в перший день повномасштабного вторгнення Максим прийшов до військкомату.
«Захист Батьківщини був для нього не просто обов’язком, а й даниною пам’яті про батька», — згадує вона.
Батько Максима також захищав Україну — у 2014–2017 роках брав участь в АТО/ООС. Він помер незадовго до початку повномасштабної війни. Продовжуючи батьківську справу, Максим узяв його позивний «Люлька». Цей позивний свого часу перейшов до батька ще від прадіда, який захоплювався козацькими традиціями.
За словами матері, син пройшов через поранення та біль, але не залишив побратимів.
«Багато з них і зараз телефонують мені й дякують за сина», — говорить Валентина.
Максим Ткачук народився у Вінниці 25 жовтня 1986 року. Навчався у школі №27, після чого здобув фах програміста у Вінницькому професійному коледжі цифрових технологій та підприємництва.
Після строкової служби вступив на юридичне відділення Вінницького фінансово-економічного університету, однак згодом почав працювати. Своє цивільне життя пов’язав із будівельною справою. Разом із родиною виховував доньку.
Найбільше Максим любив проводити час із дитиною. За словами матері, саме ці моменти він вважав найкращими у своєму житті.
«Син був неймовірно добрим, щирим і відданим. Він поважав старших та з неймовірною теплотою ставився до своєї сестрички та племінників», — розповідає Валентина.
У вільний час Максим захоплювався риболовлею, а найбільше — автомобілями. Добре знався на техніці та був вправним водієм. Ці навички стали у пригоді й на війні — останньою його посадою була посада водія мінометного відділення.
До останнього Максим телефонував рідним із «нуля» та найбільше переймався їхньою безпекою. Далекосяжних планів не будував — хотів лише побачити світле майбутнє своєї країни.
Прощання
Прощання з Максимом Ткачуком розпочнеться сьогодні, 3 вересня, о 9.00 у «Реквієм Хол» на вулиці Академіка Янгеля, 4.
Чин поховання відбудеться об 11.00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
Редакція висловлює щирі співчуття рідним, друзям, побратимам та всім, хто знав Максима Ткачука. Вічна пам’ять і шана Захиснику, який віддав життя за Україну.
Вас може зацікавити:
На укриття у вінницьких школах пішло 410 мільйонів: що зробили за роки війни
12 років навчання та безкоштовні обіди. Що ще чекає на школи Вінниці з 1 вересня
Додайте 20 хвилин до вибраних джерел у Google
