Вінничанин Максим : «Я не підер, я гомосексуал»

Як воно жити чоловіку з нестандартною сексуальною орієнтацією у Вінниці? Чоловік розповів журналісту RIA, як воно не ходити відкрито на побачення, цілуватись з коханою людиною, лише коли ніхто не бачить і віджартовуватись на питання мами про онуків

Чоловік років тридцяти з «хвостиком» зросту трохи вище середнього одягнутий у сірий костюм, при краватці, охайна зачіска. Особливої уваги не привертає. Він не з тих чоловіків, якого б я провела поглядом. Проте варто до нього трохи придивитися і помічаєш його природній  шарм.  

Максим (ім’я змінене автором за проханням героя) спізнюється на зустріч, не надовго, хвилин на 10. Прийшовши, просить пробачення за запізнення, пояснює – трішки затримався на роботі, він працює у керівному складі вінницького відділення одного з банків. І одразу пропонує перейти на «ти» - для нього так зручніше спілкуватися. 

Аби розмова пройшла не похапцем, а у зручній затишній атмосфері, пропонує зайти до кав’ярні.  При вході відчиняє двері та відставляє стілець. Робить все це невимушено, наче в цьому і полягає вся його робота.

Максим погодився розповісти, як воно жити гею у Вінниці. Щоправда погодився він це зробити на умовах анонімності. «А то самі розумієте… Україна не та країна, де можна афішувати свою сексуальну орієнтацію, а Вінниця, тим більше, не те місто, де спостерігалися прояви терпимості до гомосексуалістів». 

Шкіряні стрінги як спосіб самовираження 

- Чи відчуваю я якийсь тиск  на себе, через те, що мені подобаються чоловіки а не жінки? - Максим посміхається. – Ні. Це тому, що я нікому не кажу про це. А якщо серйозно, то звичайно тиск є. Навіть якщо ніхто не здогадується про те, хто ти насправді. Я скажу так, коли не знають, то тиск навіть більший. Гомофобських розмов вистачає всюди і немає значної різниці чи це офіс, де сидять білі комірці, у яких по кілька дипломів про вищу освіту, чи це будівельники, в яких у кращому випадку ПТУ за плечима. Все ті ж вирази, все ті ж анекдоти. 

- Чому ж, на твою думку так? Адже у більшості світу до гомосексуалістів ставляться набагато терпиміше.

- Та ладно, декларування та пропаганда «терпимого» ставлення до геїв це одне. А ось реальне відношення до них – то зовсім інше. Звичайно у Європі  з цим справи набагато краще ніж у нас, але і там не так все гарно, як показують у кіно. Зовсім не так. Я не раз був у Європі, їздив до Штатів, я бачив, яка там ситуація в реальності. Тим більше, зверни увагу на те, скільки часу знадобилось європейцям для того, аби прийти до такого стану в суспільстві – а це не одна сотня років… То чого ж хотіти він нас, де за гомосексуальні статеві зв’язки ще недавно була гомосексуальна відповідальність.  

- То що ж потрібно робити, щоб геїв у нас почали сприймати? 

- Я знаю, що не потрібно робити. Не потрібно організовувати гей-паради, принаймні поки що. Не варто махати перед суспільством, наче перед биком червоною ганчіркою. Я реально не розумію, чим саме може допомогти цей захід . Не думаю, що прохід по Хрещатику солодких хлопчиків з депіляцією та у шкіряних стрінгах реально важливий момент самовираження української гей-спільноти. Скоріше, ще один аргумент на користь того, що чоловіки з нетрадиційною сексуальною орієнтацією - неадекватні особи та збоченці. 

Щоб жити разом, потрібна сміливість 

- У тебе є хтось, я маю на увазі партнер, хлопець, чи ти один? 

- Ні, у мене є, так сказати, молодий чоловік.  Ми разом вже десь більше двох років. 

- Ви кохаєте один одного?

- Я гадаю, що так.

-  Ви живете разом? 

- Ні, не живемо, та і планів поки що таких не маємо. 

- Через те «Що люди скажуть?» 

- Ну (Максим на кілька секунд замислився) відверто кажучи, ні. Я про це ще і не задумувався, про такий поворот наших стосунків. Проте, якщо говорити про це гіпотетично… то так. Тут можливо ти права.  Дещо незвично виглядало б те, що два дорослих чоловіки живуть разом. Але у будь-якому варіанті, будь то пара з традиційною сексуальною орієнтацією чи гомосексуальна, - жити разом, то серйозний крок. І якщо люди готові до цього, то тут можна і ризикнути. Адже хтось має і у нас почати це робити. 

- А у Вінниці вже є такі пари? 

- Не знаю. Можливо. Але я про таких не чув. Принаймні чоловічі. А ось лесбійські знаю. Лесбіянкам у цьому відношення взагалі легше. 

 - Чому? 

- От чому саме, не знаю, але якось так склалося, що до них ставлення більш лояльне. 

- Ти заздриш цьому? 

 - Ні. Хоча і сексуального партнера їм знайти легше.  Адже всі люди по природі своїй бісексуальні, проте жінкам це якось легше визнати про самих себе. Вони не борються із собою, як то роблять деякі чоловіки. Мабуть, саме в цьому і вся причина. 

Бувало і били, бо залицявся 

- А де взагалі геї у нашому місті знаходять один одного? Є якісь спеціальні місця?

- Можливо, але знову ж, я про них не знаю. Мабуть, я якийсь не такий гей (посміхається). Чи то я занадто везучий, чи чоловіків, які віддають перевагу чоловікам, у Вінниці досить, але особливих проблем у мене з тим, щоб знайти партнера, не було. Звичайно це не так просто як зняти дівчинку,  але абсолютно реально.  Ми знайомимося у клубах, на вечірках і навіть на вулиці. 

- Ну а як ти розпізнаєш, що чоловік, до якого ти вирішив позалицятися, має таку ж сексуальну орієнтацію, як і ти?

- Про це мало хто знає, але геї, як кити, можуть спілкуватися ультразвуком. Так і розпізнаємо один одного… жартую (знову посміхається).  Насправді я не можу відповісти на це запитання. Сам не знаю, якось воно виходить на підсвідомому рівні. Просто розумію, що цей чоловік мені підходить, або ні. Хоча бувало кілька разів і мазав… досить неприємні ситуації виходили. 

- Били? 

- Було й таке. Але то, ще коли зовсім зеленим був і то один раз. А так максимум що траплялось, так це матом крили та “підером” обзивали. 

Підер – це не назва орієнтації 

- До речі, як ти ставишся до такого епітету? 

- Мене він ображає. Я маю тверде переконання, що підери і геї, то різні поняття.  Підер - це не назва сексуальної орієнтації, а скоріше стан душі. Як би це краще пояснити… Цьому слову відповідають ті люди, які ремонтують, вірніше не ремонтують наші дороги, ті люди, які ганяють по цих дорогах, не зважаючи ні на правила, ні на інших,  це ті –  хто впритул не помічає таких «шумахерів», хоча поставлений на дорогу спеціально для того, аби знищити їх, та багато інших. Як раз підерів у Вінниці сила-силенна, і вони, на відміну від геїв, зовсім не соромляться того, ким вони є. 

Мама нічого не знає 

- А як щодо рідних та друзів. Як вони ставляться до того, що тобі подобаються чоловіки? 

- Щодо рідні - то тут питання важке. Хай я буду не оригінальним та здаватимусь боягузом, але мої рідні не знають про це.  Тато помер, ще коли я був підлітком… а мама… У неї занадто ліберальні погляди на життя. Так що я вважаю за краще їй про це не казати. І відверто кажучи, так, я боюсь того, як вона на все це відреагує. Що стосується решти родичів, то це вже точно не їх справа. А ось друзі знають про все. Звичайно я не афішую про те, що сплю з чоловіком, але не приховую. Мені пощастило з тим, що мене оточують мудрі люди. Вони розуміють, що те, з ким і як я проводжу час і чим займаюсь у ліжку, то лише моя справа. І це не має ніякого відношення та впливу на те, яка я людина. 

Хотіли б ви бути гетеросексуалом 

В'ячеслав (21), студент

- Іноді такі думки виникають. Хоча не думаю, що тут можна вибирати. Якщо ти гей - то ти гей... і тут уже нічого не зробиш і не зміниш. Тим більше, зараз не ті часи, коли потрібно було приховувати свою орієнтацію, інакше тебе могли на дибу посадити, ну або просто посадити. 

Олександр (28), юрист 

- Часи, коли я хотів та й намагався бути гетеросексуалом, були. Але, на щастя, юнацькі сумніви, кого обрати хлопчиків чи дівчаток, позаду. Я зробив свій вибір. Не можу сказати, що він був простим - такого не було, але тим не менш. І змінювати його вже не збираюся. 

Юрій (34), менеджер 

- Тільки коли приходжу в гості до мами і вона починає випитувати про те, чи є в мене дівчина, коли я одружуся і подарую їй онуків. Я так і не наважився сказати їй про те, що я гей. Вона у мене людина старого гарту і їй буде просто важко прийняти правду про мене. 

Сергій (25), програміст 

- Бути гетеросексуалом, навіщо? Мені й так, абсолютно добре і все влаштовує, і нічого міняти я не хочу, навіть якби й міг. 

Ігор (41), підприємець

- Бути гетеросексуалом хотілося і дуже давно. Коли я був значно молодший. Це були вісімдесяті роки і я боявся сам себе і мені від самого себе було гидко. Я пробував бути таким як усі і навіть одружився, народилися діти... але мене це не змінило. 

Анатолій (18), студент

- А що, можна взяти і ось так просто стати гетеросексуалом? У мене не виходить. Напевно, я хотів би, щоб мені подобалися дівчата, але я не можу. У стосунках з ними я просто імпотент, чого не можу сказати про чоловіків.

Опитування в групі “Вконтакті” 

Хлопці, як ви вважаєте, що потрібно робити з геями, лесбіянками та іншим ЛГБТ?

Полюбити і прийняти - 42,8%

Вбити і закопати - 57,2%

Марина ЩЕРБАЦЬКА, 

(067)4459209

 

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.