- Організація дорожнього руху у Вінниці на рівні, - кажуть вінницькі водії, які достатньо мандрували Україною і мають з чим порівняти. Не останню роль тут відіграє комунальне підприємство «Вінницька спеціалізована монтажно-експлуатаційна дільниця з організації дорожнього руху», яку вже 11 років очолює Іван Юрченко.
Пан Юрченко прийшов працювати на підприємство майстром 27 років тому, коли приміщення адміністрації ще тільки споруджували. До цього вже встиг попрацювати різноробочим на будівництві, шофером, відслужити в армії та закінчити вінницький політех. Пройшов усі щаблі кар’єрного зростання і останні 11 років є незмінним директором підприємства. Часто доводиться забути, що таке нормований робочий день, але Іван не жалкує про свій вибір майже тридцятирічної давнини.
- Місто постійно розбудовується і розширює свої межі, транспортний потік невпинно зростає, і тільки за останні 10 років зріс в рази, - розповідає Іван Юрченко. – Відповідно, постійно приходиться вносити корективи в організацію дорожнього руху і відслідковувати, наскільки вони дієві. В місті 82 світлофорних об’єкти, кожен з них підлягає щодекадному огляду і перевірці. Аналогічно потрібно слідкувати за всією іншою інфраструктурою. Через зростання інтенсивності транспортного потоку постійно аналізуємо та виявляємо слабкі ланки в організації дорожнього руху. Це не та робота, яку можна зробити і бути впевненим, що там поставлена крапка.
- У цей період оновлюємо дорожню розмітку, - каже директор підприємства. – До кінця червня намагаємось встигнути зробити це на всіх основних магістралях. Зважаючи на інтенсивність руху в робочі години, працювати починаємо іноді з п’ятої години ранку і продовжуємо після шостої вечора. У цей час мене рідко можна застати в кабінеті, зазвичай я у спецформі разом із працівниками на об’єктах.
Здавалось би, після таких ненормованих робочих буднів відпочинок один – на диван перед телевізором. Але ліниво проводити дозвілля пану Івану нецікаво. У нього свій рецепт протидії ліні та відновлення сил. Можна сказати – «президентський». Кожні вихідні він їздить до матері в село Росоша Липовецького району, де тримає невелику пасіку.
- Бджільництвом я почав займатись ще в 1993 році, - розповідає Іван. – Трохи взнавав у знайомих, трохи читав літературу – так самотужки, крок за кроком, потроху вникав у тонкощі ремесла. Тримаю сім вуликів, порахував, що на більше просто не вистачить часу, адже кожному треба приділити хоча б годину часу.
Як каже пан Юрченко, «халтурити» пасічнику не можна, бджіл треба доглядати постійно, тож намагається бути в селі кожні вихідні.
- Весь час якісь форс-мажори. Приміром, нинішню теплу зиму матка може сприйняти як початок весни і активно відкладати яйця, - наводить приклад бджоляр. - Відповідно, членам бджолиної родини потрібно тратити більше енергії на обігрів своїх ще не народжених родичів. А це додаткова потреба в кормі.
Після вихідних на пасіці директор повертається на роботу оновленим і сповненим сил. Втім, він не вважає свій темп життя аж дуже напруженим.
- От у мого молодшого брата дійсно насичений темп, - каже Юрченко. – Він соліст в хорі Збройних сил, постійно гастролює, в тому числі й за кордоном. Свого часу співав разом із Тіною Кароль та Златою Огнєвіч. Він із його гастрольним графіком міг би немало розповісти, як побороти лінь.
Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.
№ 16 від 16 квітня 2025
Читати номер