Велогонщик Сергій Чернявський: Іноді в сутичках на гонках билися на кулаках та ногами

 У 60-і роки ХХ століття через Вінницю проходив один з етапів Велогонки Світу. Тоді спортсменів, які проїжджали вулицями міста, виходили вітати на тротуарах десятки тисяч людей, а на стадіоні «Локомотив» (наразі Центральний міський стадіон) повні трибуни глядачів влаштували всім учасникам гонки довготривалі оплески, - люди любили справжній спорт. Наразі велосипедистів у Вінниці можна періодично зустріти, коли вони проходять по маршруту дистанцію шосейних гонок та під час велопробігів при святкуванні урочистих дат. А от велогощиків-трековиків на змаганнях у Вінниці, на жаль, неможливо побачити, - в нашому обласному центрі просто немає трека. Взагалі, в Україні їх, тим паче сучасних, обмаль. Зазвичай змагання проводяться у Львові, але і той трек не повністю відповідає вимогам міжнародного рівня.
На змаганнях за кордоном уболівальники охоче приходять на трек, щоб подивитися на дуже видовищну і швидкоплинну боротьбу гонщиків на великій швидкості. Приваблює глядачів, зокрема, вміння спортсменів чітко визначати мить для прискорення/атаки, тобто ривку уперед для здобуття перемоги.
Сергій Чернявський багато разів доводив своїми успіхами на міжнародних спортивних аренах, що він – велогонщик екстракласу, справжня суперзірка велоспорту. Наразі знаний спортсмен, вочевидь комунікабельна людина, є президентом федерації велоспорту Вінниччини, - організовує у Вінниці і області змагання з велогонок та велопробіги. Його поважають не тільки велосипедисти, а й, взагалі, у спортивному середовищі міста, області та України, що наявно можна побачити під час різноманітних спортивних заходів.
Сергій Чернявський вчився до 7 класу у школі №25, потім в спеціалізованому училищі олімпійського резерву у Броварах (Київська обл.). Вищу освіту отримав у Вінницькому педуніверситеті.
Отже, розпитуємо знаного спортсмена Вінниці.

- Сергію Володимировичу, коли і як ви залучилися до велоспорту?
- По – перше, зазначу, у Вінниці все моє життя. Залучився до велоспорту ще зі школи, - як вперше побачив спортивний велосипед. У 1989 році мене взяли «на олівець», - включили у категорію «майбутній олімпієць». (у 1991 році, через 5 років після початку занять велоспортом, Сергій став майстром спорту СРСР, а заслуженим майстром спорту у 23 роки!– авт.).

- Як далі зростали у спортивному плані?
- Став чемпіоном України. Мене включили у збірну олімпійську. Приймав участь у змаганнях на Кубок світу, на чемпіонатах світу. Здобув ліцензію на участь в Олімпійських Іграх. Я виступав у трековій командній гонці переслідування на 4км; в команді 4 спортсмени. Успішно виступив на чемпіонатах світу 1998 р. у Бордо (Франція) та 2001 р. в Антверпені (Бельгія).

- Чим ще особливим запам’яталися змагання на вищому світовому рівні?
- Мені вдалося стати рекордсменом світу на дистанції 4км, здолавши її за 4 хвилини 0,73 секунди. Швидкість сягала 70 км/год. Рекорд протримався півроку.

- Це дуже вагомо у спортивному середовищі. Чи траплялись у вас, можливо, надзвичайні ситуації під час трекових змагань?
- Так, бувало. У юному віці, у 1991 році, в Москві під час трекової групової гонки. У змаганнях приймало участь 30 спортсменів. На останньому колі за 100 метрів до фінішу я йду на другій позиції, і в цей час у лідера раптово в колесі сталося пошкодження. Через зіткнення з ним майже всі падають, деякі з переломами кісток. А я…стаю переможцем!

- А на шосейних гонках щось подібне бувало?
- Траплялось дещо інше. При непорозуміннях на шосе команди велогонщиків зупинялися та йшли «стінка на стінку», - билися на кулаках та й ще ногами. Таке бувало найчастіше в Італії.

- Отакої! Отже, окрім трекових, шосейні гонки для вас теж були звичним «ділом»?
- Саме так. В Італії непогано виступав у багатьох шосейних гонках, особливо у 2001 – 2003 роках на дистанцію 200км. В Україні – в основному на 150 – 160км. Були, зрозуміло, і вдалі виступи.

- Коли завершили кар’єру спортсмена? Чим сьогодні займаєтесь?
- Перестав виступати на змаганнях у 2005 році. Наразі я - викладач фізвиховання і спорту на кафедрі фізвиховання педуніверситету. Ще пишу кандидатську дисертацію.

- Ваш 15-річний син Андрій теж займається велоспортом. Нещодавно його відзначали у міській раді за успіхи на змаганнях у 2012 році. Як це розцінюєте?
- Я радий. Син стрімко «набирає оберти» у спортивній кар’єрі. Андрій у 2012 році став чемпіоном України серед юнаків (в його здобутку ще «срібло» чемпіоната України – 2010; наразі Андрій – учень 9 класу школи №16 авт.). Сина, до речі, тренує мій колишній наставник, заслужений тренер України Василь Михайлович Пастернак. Зазначу, Андрій має кращі за мене результати у тому ж віці. До слова, коли ми разом їздимо на велосипедах, я вже не встигаю за ним.
Підсумовуючи, підкреслимо, що успішний велогонщик Сергій Чернявський і після закінчення спортивної кар’єри знайшов себе, є успішною людиною і наразі.

Після фінішу велопробігу. Зліва Сергій Чернявський.

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.