У Вінниці прощаються з 30-річним морпіхом Дмитром Бірібкіним, який загинув на Донеччині
- Дмитро Бірібкін переїхав до Вінниці після початку повномасштабного вторгнення, а вже восени 2024 року став на захист України.
- Морпіх із позивним «Робін Гуд» загинув у бою поблизу Новоселидівки на Донеччині, коли йому було лише 30 років.
Сьогодні Вінниця проводить в останню путь захисника України, морського піхотинця Дмитра Бірібкіна. Воїн родом із Донеччини, у жовтні 2024 року приєднався до лав ЗСУ та з позивним «Робін Гуд» служив у складі 35-ї окремої бригади морської піхоти імені контр-адмірала Михайла Остроградського.
Життя мужнього Захисника обірвалося 7 листопада 2024 року в бою поблизу села Новоселидівка Покровського району Донецької області. Герою назавжди залишилося 30 років.
«Я ніколи не зраджу свою рідну Батьківщину та захищатиму кожного», – з такими словами Дмитро вирушив на війну, згадують рідні.
«Він уособлював непохитну віру у справедливість, постійно прагнув допомагати та підтримувати слабших, – ділиться мати полеглого воїна Неля. — Син за своїми моральними цінностями справді нагадував сучасного «Робіна Гуда». Був тим, хто першим прийде на допомогу та кинеться в бій, прикриваючи інших. Саме таким його знали побратими, саме таким світлим промінчиком він залишиться в пам’яті всіх, хто його знав».
Дмитро Бірібкін народився 28 вересня 1994 року в місті Добропілля Покровського району Донецької області. Після закінчення місцевої школи здобув професійну освіту у Слов’янському фаховому коледжі транспортної інфраструктури та пов’язав своє життя із залізницею. У Добропіллі Дмитро працював упорядником поїздів. З початком повномасштабного російського вторгнення він разом із великою родиною — мамою, трьома братами та сестрою — був змушений залишити рідну домівку. Надійним та безпечним прихистком для сім’ї стала Вінниця.
«Діма вирізнявся світлою та доброю душею, яких небагато. Він зовсім не мав шкідливих звичок. Був лагідним і надзвичайно чуйним, — згадує мати. — Як наймолодший серед моїх синів він з підліткового віку допомагав мені в усьому: няньчився із сестричкою, порався по господарству. Коли ж кілька років тому я травмувала ногу, практично носив мене на руках, не відходив ні на крок і виходив.
Наполегливим Дмитро був і в досягненні своїх цілей: якщо чогось прагнув — свого добивався. Навіть після розлучення він залишався відданим батьком для донечки. Повернувшись із війни, син мріяв побудувати міцну сім’ю, виховувати в мирі дітей та працювати на благо відновлення країни».
Церемонія прощання з Дмитром Бірібкіним розпочнеться о 12.00 у стінах Спасо-Преображенського кафедрального собору. Чин поховання воїна відбудеться о 13.00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
Редакція RIA/20 хвилин, нагадаємо, має проєкт «Героям Слава!». Розповідаємо вінничанам про наших неймовірних бійців, щоб слава про них та їхню мужність летіли далеко за межі України! Нам є ким пишатися!
Також ми часто пишемо про волонтерів та організації, які допомагають армії та постраждалим від війни. Всі історії зібрали у рубриці «Герої тилу». Почитати їх ви можете за посиланням.
Вас може зацікавити:
Такою Вінницю вже не побачиш: архівні кадри святкування Дня Незалежності понад 20 років тому
Як правильно задекларувати зброю на Вінниччині: інструкція від копів
Забутий корупціонер: отримав штраф за хабар у 2000 доларів. Де нині ексчиновник Вінницької ОВА?
Додайте 20 хвилин до вибраних джерел у Google
