«Людина з великим серцем». Розповідь друзів про Вову Даценка-Бороду, який загинув під час ракетної атаки

• Серед загиблих у Вінниці після ракетного обстрілу — волонтер та доброволець Володимир Даценко.
• Друзі, які до останнього сподівалися, що їх «Борода» живий, діляться спогадами про товариша, розповідають про останній день бійця.

Внаслідок ракетного обстрілу у Вінниці загинули 24 людини. Серед них учасник ГО «Дорожній контроль Вінниця», доброволець Володимир Даценко, якого друзі називали «Борода». Він був на місці вибуху.

Два дні чоловік був у списку зниклих безвісти. 15 липня стало відомо, що Даценко загинув.

Сподівалися до останнього

Коли розпочався повномасштабний наступ Росії, вінничанин Володимир Даценко разом з учасниками організації «Дорожній контроль Вінниця» допомагали патрулювати Вінницю, був волонтером. Коли у місті стало відносно спокійно, чоловік пішов добровольцем на війну. Інколи приїздив у рідну Вінницю.

Під час ракетного обстрілу 14 липня Володимир Даценко був в епіцентрі трагічних подій. Добу його вважали безвісти зниклим.

Навіть після того, як знайшли згорілі документи Бороди і залишки його обгорілої автівки, друзі все одно сподівалися на диво.

Добу його не було ні в списках загиблих, ні серед поранених. Втім по обіді 15 липня на сторінці у Facebook вінничани написали повідомлення, в яких йшлося про загибель товариша.

Володимир Затайдух з болем розповідає про друга і  учасника ГО «Дорожній контроль Вінниця» Володимира Даценко.

— Це мій друг. Не те, що друг, навіть більше, брат, — говорить Затайдух. — Це людина з великим серцем, яка, щоб ви розуміли, її не призивали, вона сама добивалася місяць, щоб піти захищати нашу країну. Він пішов добровольцем. Його ніхто не хотів брати, а він сам добровольцем, добився і пішов. Володимир — це та людина, яка не думала про себе. А завжди думав про когось іншого.

Ще один вінницький активіст і громадський діяч Віталій Павловський говорить про загиблого товариша.

— В нашій команді друзів Володимир був єдиним, хто не мав мінусів, взагалі, — каже Віталій. — Це була наскільки добра і світла людина, що таких потрібно пошукати. Кожен його вчинок був щирим. Завжди йшов на допомогу, був на стороні правди. За своїх друзів стояв горою. Важко дається розуміння, що його вже немає...

Друг загиблого героя, редактор RIA/20 хвилин Вадим Павлов згадує день прильоту рашистських ракет і пошуки Бороди.

— Після прильотів я був на місці трагедії вже через 20 хвилин, — говорить Павлов.— Ще через п'ять хвилин я побачив, як винесли загиблу дівчинку. Ще через п'ять хвилин, мені сказали… що зник Вова Борода. Що він ще з одним моїм другом вийшли з Нейромеда. Після першого прильоту вони побігли в різні сторони…Дениса посікло осколками, а Борода… зник.

Вадим Павлов вдивлявся в обличчя поранених, шукав друга серед загиблих. Але все марно. Сподівався, що Володимир вижив.

— Потім вже поїхали в судмедекспертизу і питали працівників ритуальної служби, медпрацівників, всіх, — каже редактор видання. — Всі вони як один казали — його немає серед загиблих… Була надія, що Борода вижив, що десь в лікарні. Але вже за добу друзі їздили на опізнання. Він загинув… Я, ми, усі в розпачі. Ми втратили Людину і Друга. Справжнього. Вова був надійним, людяним, безкорисним, добрим, щирим. Філософом з відкритою душею. Він завжди йшов на допомогу, навіть не питаючись. Нам буде його не вистачати. Вова завжди казав — рабів до раю не пускають. Я впевнений, він вже там.

Привів побратима в «Нейромед»

Друзі розповідають, що в Вінниці Борода бував рідко. Останній раз місяць тому. В той злощасний день, 14 липня, Володимир Даценко привіз у клініку «Нейромед», яка вигоріла вщент, побратима, що служить в «Айдарі». Тоді Денис Клімов востаннє бачився з Володимиром. У момент обстрілу друзі розмовляли на порозі медичного центру.

— Вова був справжнім, вночі подзвониш — приїде, останню сорочку віддасть, — розповідає Денис Клімов.— 14 липня ми стояли на порозі Нейромеду, чекали бійця, в якого діагностували тромб. Я до нього ще кажу: «Ходімо кави випʼємо, підемо в «Ювілейний». А він каже, що ні, бо побратим, через проблеми із серцем погано почувається і дуже погано говорить, і якщо він вийде на рецепцію, то його не зрозуміють, а може треба буде заповнити документи. І це ми стояли. Потім він в небі побачив ракету і крикнув «Приліт!». Я побіг вздовж Будинку побуту, а в зворотній бік, за Нейромед, побіг Володимир якраз в епіцентр вибуху. Після того, як я приїхав поранений в лікарню, всіх своїх друзів попросив знайти, де він, що з ним… Той побратим, який проходив обстеження, теж вижив. А Володимира немає...

Поховають волонтера та добровольця  Володимира Даценка 17 липня. В нього залишилося троє дітей, батьки, сестра. А ще кохана, з якою Борода мріяв одружитися після війни...

«Друзі, колеги, та просто всі хто знав цю світлу людину і хоче провести в останній шлях, ви можете доєднатися завтра 17.07.2022 біля супермаркету «Грош» на Немирівському шосе до нас всіх, — повідомив Володимир Затайдух у Фейсбуці. — О 9:00 ми організуємо колону і вирушаємо в село Булаї Погребещанського району, де Володимира Даценко поховають. Всі хто буде без авто ми також візьмемо з собою... транспорту буде достатньо».

 

Читайте також:

На місці хребта — діра. Очевидці розповідають, якими були перші хвилини після ракетного удару

«Горіти вам у пеклі, рашисти». Зірки українського футболу про ракетний обстріл у Вінниці

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.