Студент із Марокко Смірі: Для арабів ваша мова – як пісня

Студент з Марокко на ім’я Смірі навчається у Вінницькому медуніверситеті на стоматолога. Опановувати спеціальність іноземці мають право трьома мовами – англійською, українською або російською. Смірі обрав українську. У його рідній арабській мові нема голосних звуків. Каже, коли вперше почув українську, подумав, що люди співають, а не розмовляють

Смірі знає п’ять мов. На моє здивування, каже, що, мабуть, любов до іноземної філології передалася генетично. У нього мати філолог. Навчає в школі учнів французької. Смірі також мріяв про спеціальність перекладача. Втім, на сімейній раді прийняли інше рішення. Батьки, батько інженер за фахом, переконали сина, що він буде почуватися значно впевненіше у житті, коли матиме спеціальність лікаря. В Африці це дуже престижна професія. За словами співрозмовника, у них в Марокко лікарям платять на наші гроші від десяти до двадцяти тисяч гривень.

- Сперечатися з батьками у нас не прийнято, - каже співрозмовник. – Я прийняв їхній вибір. Але вивчати мови все одно не перестав. Крім рідної арабської, знаю французьку, іспанську, англійську й італійську. Це я в школі їх вивчив. Мама трохи допомагала. Якби не моє бажання, її допомога нічого не дала б. Сподіваюся, що за час навчання в університеті, добре вивчу українську. Дуже добре вчити мову тоді, коли перебуваєш у відповідному мовному середовищі. Саме в такій ситуації я знаходжуся тепер. Кожен день, з ранку й до вечора, до моїх вух долинають українські слова. Радію з того, бо хочу знати вашу мову так само добре, як арабську.

Відео дня

Для Смірі перехід від його рідної мови до нашої спершу нагадував стресову ситуацію.

- В арабській мові, як ви знаєте, немає голосних звуків, - каже Смірі. – Треба було налаштувати свої голосові зв’язки вимовляти ці звуки.  Як звучить те чи інше слово розумієш, а вимовити його складно. Викладачі на підготовчому відділенні університету терплячі. За те, що вони так старанно вчать нас української, ми дуже їм вдячні. Щоб полегшити вивчення мови, вони запровадили декілька дуже корисних методик. Можливо, для вас буде дивним, коли скажу, що в нас на заняттях є навіть уроки співів. Виявляється, коли ти співаєш, тоді шліфуєш свої голосові зв’язки і в такий спосіб виробляєш правильну вимову. Вчимося говорити, співаючи. Якщо українська мова співоча, то пісня тут є гарним помічником.

Лікарі з Вінниці мають гарну репутацію

Смірі починав навчання у себе в Марокко. Спочатку навчався в університеті у столиці, місті Рабат.

- Одного разу батьки мене запитали, як би я поставився до пропозиції поїхати навчатися за кордон, - каже Смірі. – Знайомий розповів їм про Вінницький медичний університет. Його випускники у нас мають гарну репутацію. Не тільки в Марокко. Така само думка панує в інших африканських країнах. Та й плата за навчання не дуже висока. У європейських країнах це коштує набагато дорожче. Мене познайомили з чоловіком, який навчався у Вінниці. Він дуже гарно розказував про ваше місто. Так цікаво розповів про все, що мені захотілося теж вчитися у Вінниці.

Каже, що розповіді тих, хто вже навчався у Вінниці на лікаря, є найкращою пропагандою медичного університету імені Пирогова. Хлопець має можливість порівняти навчання у себе в країні і у нас. Каже, що у Вінниці краще вчитися тому, що тут дещо інший принцип побудови занять.

- В університеті в Рабаті на лекціях були присутні триста студентів, - каже Смірі. – У Вінниці лекції читають для ста студентів. І в групах на семінарах менше студентів. Таким чином викладач має можливість більш доступно донести матеріал. А ми можемо уточнити, коли щось незрозуміло. Словом, працювати з меншою кількістю краще й ефективніше, ніж з великим загалом. Тут добра матеріальна база. Хто хоче, той здобуде гарні знання.

У перші дні Смірі, як і всі іноземці, особливо з далеких країн, більше думав не про науку, а про те, як швидше адаптуватися до нових умов.

- У вас зовсім інша природа, - каже хлопець. – Навіть будинки мають інший вигляд. Спершу непросто було призвичаїтися до всього, що тебе оточує. Коли ми, хлопці, бачимо вінничанок, забуваємо про все на світі. Такі вони милі й чарівні, що забуваєш, де ти знаходишся. Заради споглядання такої красоти дехто залишається у Вінниці. Незважаючи на те, що лікарям тут мало платять, що не просто купити житло, все одно лишаються. Любов перемагає. Вона сильніша за будь-які обставини. Одружуються і живуть з українками, милуються їхньою красотою.

Друг називається  «Урожай»

Смірі приїхав до Вінниці з міста Тетуан. У ньому трохи менше населення, ніж у нас. Колись Тетуан був іспанською колонією. Свої колоніальні володіння в Марокко мала ще Франція. Хлопець пояснює, що слово  «тетуан» означає джерело. Місто розташоване майже на березі Середземного моря. До Гібралтарської протоки рукою подати. Всього декілька кілометрів. Місто має багату історію, включене до об’єктів світової спадщини ЮНЕСКО.   Більшість будинків у Тетуані білого кольору. Хлопець каже, що вони надзвичайно контрастують з нашими, особливо «панельками», що справляють гнітючий вигляд своїм сіро-брудним кольором. Втім, і ми можемо дивуватися з того, що в Марокко, як каже Смірі, є будинки без… вікон. Це невеликі будівлі старої забудови, вони мають назву дар. У них товсті, високі стіни, що захищають від грабіжників.

Коли хлопець спілкується з батьками, ті найперше запитують, чи син не голодує в Україні.

- Я щоразу заспокоюю батьків тим, що в мене є друг, в якого можна наїстися від пуза, - усміхається хлопець. – Їм цікаво, як його звати. Кажу, що називається він «Урожай». Мама задумалася, що це за таке ім’я. Після того пояснив їй, що недалеко від університету й гуртожитку є ринок, де можна купити все, щоб не померти з голоду.

Хлопець каже, що м'ясо курятини у нас дешевше, ніж у нього в місті. Він з друзями часто купує саме курятину. На ринку в Тетуані за курятину треба заплатити, як у нас за м’ясо свинини – до 60 гривень за кілограм. І хліб у нас дешевший. За словами Смірі, марокканська кухня вважається найрізноманітнішою в Африці.

- У нас одна страва може мати протилежні смакові відтінки - і солодке, і солоне, і гостре, - каже хлопець. - М’ясні страви часто приправляють сухофруктами чи свіжими фруктами. Популярною є національна  страва таджин з м’ясом і айвою. Таджин це і назва каструлі,  і спосіб приготування. Я люблю, як мама готує баранину з фініками, курагою чи чорносливом або баранину з кедровими горішками та родзинками. Вдома готують часто курку. Традиційним є кус-кус — крупа, яка робиться з зерен твердої пшениці чи проса.  Виготовляють спочатку грубу манну крупу, яку збивають у більші частинки і просіюють через сито та висушують. Є в нас і рис, і бобові. Багато овочів, зелені і фруктів.

Смірі не виключає можливості, що у Вінниці хтось із симпатичних дівчат може перейти йому дорогу. Каже, якщо навіть одружиться на українці, забере її з собою в Марокко.

- У нас медицина побудована за французькою моделлю, - каже майбутній стоматолог. – А це набагато краще, ніж у вас. Тому хочеться працювати там, де краще. Та й платять більше.

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.