«Смерть сина мені дає новий поштовх до роботи»: Юлія Вотчер записала звернення біля могили Андрія

«Смерть сина мені дає новий поштовх до роботи»: Юлія Вотчер записала звернення біля могили Андрія
  • Волонтерка Юлія Вотчер опублікувала відео, записане біля могили сина, який загинув на війні з окупантами. Це сильна промова вольової жінки.  
  • Мати подякувала всім, хто допомагає їй пережити втрату і продовжувати волонтерську діяльність на підтримку військових. Вона закликала до єдності та віри у перемогу України.

У Вінниці 3 квітня до місця вічного спочинку провели Захисника та сина відомої волонтерки Юлії Вотчер, Андрія Гунька.

Нагадаємо, Андрій Гунько народився 17 березня 1971 року у Вінниці. Після навчання на фізкультурному факультеті ВДПІ і Тернопільському університеті, працював директором компанії з вантажоперевезень. Разом з дружиною виростив сина, комп’ютерного генія. З позивним «Директор» брав участь у бойових діях на різних напрямках фронту. За мужність під Авдіївкою отримав відзнаку Головнокомандувача ЗСУ. Пізніше опікувався підготовкою військових у Чернігівській області і знову повернувся на передову. Загинув 29 березня, у віці 54 роки.

Юлія Вотчер про нього сказала: «Андрій був чоловіком з золотими руками, все, до чого він торкався, в нього виходило. Він був неймовірно доброю людиною, навіть риболовлею займався тільки для задоволення». Андрій став добровольцем на другий день повномасштабного вторгнення і пройшов шлях від рядового до офіцера.

До зали Вінницької обласної філармонії прийшли сотні вінничан, щоб попрощатися з відважним Захисником.

Вчора Юлія Вотчер записала зворушливе відео біля могили Андрія. Слова матері, яка втративши найріднішу людину, змогла знайти сили поділитися своєю болем і вдячністю за підтримку, стали глибоким свідченням її мужності. З її слів можна було зрозуміти, що навіть у найтемніші моменти життя вона відчуває силу єдності та допомоги людей, що готові розділити її біль.

— Виростити такого сина і втратити — дуже важко. Я не знаю, як би я пережила все, якби не мала такої підтримки, яку ви мені надали. Відчути і зрозуміти велич такого горя може лише той, хто торкнувся його. Але я побачила, наскільки люди готові моє горе роздробити, розсипати на маленькі частинки, щоб мені було легше. Я хочу всім подякувати, хто прийшов, приїхав і підтримував мене, — крізь сльози сказала жінка.

Юлія Вотчер зазначила, що смерть її сина дає поштовх до більш активної роботи: допомагати воювати тим, хто зараз на фронті, і тим, хто повертається.

— Ми всі їм потрібні. Сподіваюсь і надалі на вашу підтримку моєї волонтерської праці. Я вам уклінно дякую. Я знаю, що Україна переможе, і ми все для цього зробимо. Слава Україні і нашим Героям! Навіки слава! — сказала Юлія Вотчер.


Читайте також:

У пансіонаті для літніх людей, де місяць проживання коштує до 19 тисяч, знайшли порушення

Правила безпеки під час тривоги, які допоможуть врятувати життя

Подякуй журналісту гривнею icon Подякуй журналісту гривнею
Альона ЧЕРНІЮК
Альона ЧЕРНІЮК - автор цього матеріалу. Ви можете подякувати йому та надихнути на нові корисні матеріали
Закинути на Банку

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.

Коментарі (12)
  • Lubov
    Нехай спочиває у мирі та єдності з Богом!!!
  • Lyudmila Savluk
    Шановна Юліє Луківно, низький Вам уклін за Вашу непохитну віру у Перемогу України, за активну волонтерську діяльність🙏 За Андрія, який став зразком мужності та героїзму 🙏🥲 Вічна памʼять та слава Герою 🙏🥲 Десь там у засвітах Андрій має почути мою материнську вдячність за те, що він став Сенсеєм, другом моєму сину 🙏🥲за Світло, яке Андрій запалив у його душі🙏🥲
  • INNA
    Вічна пам'ять Герою 🕯️
  • Inga
    Прекрасна, сильна, невпинна, патріотична, вихована, поміркована, неперевершена...просто гарна і любляча Юлія Луківна, у якої не міг народитися інший син! Андрій, був ії всесвітом, найулюбленішим... Ю.Вотчер не могла стримувати сліз на проводах побратимів... Серце її розривалось, кипіло, дух її тіло рвало до бою, пересихало у горлі, бо  сльози були в ночі, а Андрій мав бачити маму, як завжди гарну і впевнену! Плачуть друзі, знайомі, рідні, бо Юля віддала війні найцінніше у своєму житті - дитину!

keyboard_arrow_up