«Про наших Героїв треба говорити гучніше» — Наталя Переверзєва про чоловіка і страшні втрати в 120-й бригаді

• Боєць з Вінниччини Віталій Переверзєв пройшов крізь тортури та щоденні обстріли, втратив побратимів і дивом вижив. Нині він знову на передовій — один із тих, хто ціною власного життя виборює свободу України.
• Як виглядає ця боротьба зсередини? Чим живуть воїни на фронті? Із якими випробуваннями стикаються їхні родини? Розмова з дружиною бійця 120-ї бригади ТрО Наталею.

Війна в Україні забрала вже тисячі життів і залишила невиліковні рани у серцях родин. На передовій, там, де вирішується доля нашої держави, кожен день проживається з неймовірною напругою. Українські воїни демонструють незламну волю та відвагу, захищаючи кожен клаптик рідної землі.

Раніше ми розповідали, що командир 170-го окремого батальйону територіальної оборони 120-ї бригади Сил ТрО ЗСУ, підполковник Вадим Ткачук, вручив відзнаки Головнокомандувача Збройних Сил України «Золотий Хрест» солдатам і сержантам батальйону, які проявили незламну мужність у запеклих боях на Лиманському напрямку.

— Ці відзнаки — найменше, чим ми можемо віддячити нашим воїнам за їхню витримку, героїзм і непохитну відданість. Вони — символ подяки за те, що, незважаючи на найважчі умови, вони залишаються вірними Присязі і крок за кроком наближають нашу спільну Перемогу, — наголосив підполковник Ткачук.

Журналістка «20 хвилин» поспілкувалася з Наталею — дружиною одного з відзначених бійців, Віталія Переверзєва, щоб дізнатися, як проходить служба на передовій та що значить для родини цей почесний знак.

Віталій Переверзєв — кулеметник 170-го окремого батальйону територіальної оборони 120-ї бригади Сил ТрО ЗСУ. Брав участь у боях на Лиманському напрямку. За мужність і стійкість відзначений нагородою Головнокомандувача ЗСУ — «Золотий Хрест».

Віталій був у четвертій роті РВП — це ті, що на «Брауні» (американський кулемет — авт.) стояли. Вісім місяців відпрацював у бойових виїздах тиждень через тиждень. Іноді й по два тижні сиділи під обстрілами без виїзду. Зараз несе службу в третій штурмовій бригаді.

— Віталій — справжній герой, — каже Наталя. — Щодня він стикається з небезпекою, де кожен крок може бути останнім. Служба на Лиманському напрямку — це постійна напруга, втрати і біль. Але він завжди повертається з думкою про те, що захищає наш спокій, нашу землю і наше майбутнє.

Вийшли лише п’ятеро з двадцяти восьми

— Усе, що зараз бачимо в новинах, це якась нескінченна сумна статистика: втрати, обстріли, поранені, — зітхає Наталя, дружина військового. — Але за кожною цифрою долі та зламані життя. Мій чоловік, Переверзєв Віталій, пішов на війну ще 2 березня 2022 року. Відтоді на передовій. З перших днів війни, без пафосу і гучних слів.

За словами Наталії, 120-та бригада брала участь у важких боях, зокрема на Лиманському напрямку. Саме там, за бойове злагодження під час наступу, Віталій отримав відзнаку Головнокомандувача ЗСУ «Золотий Хрест».

— Він тоді 15 діб був на позиціях. Важких. Виходили дві доби під постійними обстрілами. Втрати були страшні. З двадцяти восьми їхніх тільки п’ятеро залишились живими, — голос дружини стихає. — Чоловік був під Невським, Іванівським, у самому пеклі. Їх просто кинули. Без належної підтримки, без пояснень. Я сама зверталась до Бутусова (Юрій Бутусов — журналіст, публіцист, військовий кореспондент), бо розуміла, що без розголосу вони там всі загинуть.

За словами жінки, частину батальйону згодом включили в інший підрозділ — 133-й, змішаний.

— Чоловіку дали нагороду не одразу. Той вихід з пекла був перед Новим роком, а «Золотий Хрест» вручили 12 квітня. У нього була контузія, проблеми зі здоров’ям, операція, — продовжує Наталя. — Він спочатку потрапив у Павлоград. Там його лікували 10 днів від отруєння газами, контузії, потім ще два тижні і операція. І тільки тоді дали 30 діб реабілітації.

Наталя розповіла, що потім чоловік підхопив сильну інфекцію. Був на межі менінгіту, тож отримав ще 30 діб. Але більше ніхто нічого не дозволив. Жінка каже, що таких, як її чоловік, багато. Але відзначають далеко не всіх бійців.

— Цей хрест — це не просто нагорода. Це свідчення, що вони були там. Що витримали. Що залишилися живими. Але якою ціною? — каже жінка.

Як із забезпеченням?

Журналістка поцікавилась у співрозмовниці про забезпечення у бригаді та чи мають бійці все необхідне.

— В основному, найнеобхідніше — самі або з волонтерами. Машину, наприклад, ми самі купляли. Я збирала кошти, він шукав. Купили «Тойоту». Держава забезпечує їжею, базовим спорядженням. А все інше, як і в багатьох, самі купуємо — каже Наталія. — Я в місті Бар живу, то співпрацюємо з волонтерами. У нас там Анатолій Колос є, він барський волонтер, зараз теж служить. То ми багато з ним передавали. Без таких людей — ніяк.

«Поки був на реабілітації — сам ремонтував машину»

— Як тільки трохи став на ноги, Віталій узявся за авто. Повністю сам його переремонтував, усе за свої гроші. Бо техніка на фронті не розкіш, це шанс на життя. Але й інші так само — самі собі і ремонтники, і забезпечення, — ділиться Наталія. — Зараз їх уже знову розподілили. 120-та бригада, по суті, майже розформована, багато хто загинув або зник. Мій чоловік у третій штурмовій. Його направили на відповідальну ділянку. Там їх лише семеро.

До повномасштабного вторгнення Віталій працював водієм у компанії «Королівський смак». Вісім років за кермом. Його добре знали як Віталія Барського. Звичайний українець, який жив мирним життям, доки не прийшла війна. Сьогодні Віталій — один із тисяч тих, хто став щитом для країни. З кулеметом у руках він тримає рубежі свободи. Таких, як він, називають незламними.

Українські воїни не просто воюють. Вони буквально вигризають нашу свободу ціною втрат, ран і надлюдської витримки. Виборюють кожен метр української землі, кожен день нашого мирного неба. Це вони — справжні Герої України. Ті, хто заслуговує не лише на відзнаки, а й на глибоку шану та вдячність кожного з нас. Саме завдяки їм ми маємо змогу вірити в Перемогу. І вона обов’язково буде.

 

Читайте також:

Військовий з Калинівки Андрій Неліпович отримав орден «За мужність» посмертно

У Вінницькому районі поблизу села Громадське зіткнулися дві фури і легковик. Є загиблі

На вулиці В’ячеслава Чорновола зіткнулися «Suzuki» та «Lexus». Мотоцикліста госпіталізували

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.