«Правда на нашому боці», — про військову службу розповідає боєць з позивним «Америка»
- За три дні після повномасштабного вторгнення росії він приїхав з США і взяв до рук зброю, аби захищати Україну від загарбників.
- Зараз чоловік служить в 59 окремій мотопіхотній бригаді ім. Якова Гандзюка. Нещодавно він поділився історіями з передової. Розповів, як воює та відпочиває у відпустці.
«Чоловіку прилетіло в голову. Тоді з’явилося усвідомлення: це війна, а ти не безсмертний», — розповідає боєць 59 окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка.
Його позивний — Америка. Бо жив у США, але був в Україні за три дні після повномасштабного вторгнення держави-терориста. Військового досвіду не мав. Зате бажання боротися за свою країну — вдосталь.
— Нічого не втрачено, допоки стоїть останній українець, — переконаний боєць 59 ОМПБр імені Якова Гандзюка. — Я сподіваюся, що у наших людей прокинеться воля до перемоги, а не співчуттів. Поясню: от прилітає в будинок. Загинули люди. Всі розуміють і співчувають. Але конвертувати це треба в те, щоб брати зброю до рук, а не плакати.
«У мене був страх, коли ТЦК спочатку відмовляв. Але все одно було усвідомлення: ми живемо в історичний момент, і я повинен брати в цьому участь. Нам треба закінчити, а не призупинити війну. Вийти на кордони 1991 року. Мене нервують дії іноземних країн. Вони допомагають. Але ця допомога — не для перемоги, а щоб просто продовжувати бій», — каже військовий.
Чоловік мав фармацевтичну освіту. Тому його мобілізували як бойового медика.
— Ніколи не забуду двох цивільних людей — дружину та чоловіка, приблизно під 60 років. Прилетів 152-й снаряд. Чоловікові «прилетіло» в голову, жінці — в стегно. Евакуювали їх. Сподіваюся, далі все було гаразд. Але саме в цей момент прийшло усвідомлення: це війна, а ти не безсмертний.
Боєць поки не звертався до психолога. Але визнає, що це робити варто.
Український Захисник зізнається, що важко адаптуватися у відпустці до мирного життя. Хтось знімає стрес алкоголем. Також було важко спочатку спати вдома в ліжку. Все хотілося перебратися на підлогу — так, як звик на фронті. Тепер навчився не переносити військове життя на цивільне.
— Не так прикро програти з розумінням, що ти зробив усе. Виклався на сто відсотків. Але у ворога більші потужності. Державні структури зараз роблять 25%, військові — 70, цивільні — 50 на 50.
У чому ми сильніші за ворога? Правда на нашому боці. І це знають навіть росіяни. Треба показати світу: Україна є. З нею варто не воювати, а рахуватися. Життя — це боротьба. Перестанемо боротися — не буде України.
Читайте також:
Авто на передову! Бійці 59-ої бригади зі східного напрямку відкрили збір
Відео дня
«Їх зустріне Ілля»: мати полеглого воїна запрошує на відпочинок у Бушу. Кого чекає?
«Вийшов по воду, так і забрали у домашніх капцях»: як військові захищали чоловіка від ТЦК
Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.
Михайло Купринюк
Лепонтій
Людмила
Liubov