Мій бізнес. Як сім’я вінницьких вчителів відкрила власну кав'ярню

Невеличке приміщення кав’ярні розташоване на першому поверсі однієї з багатоповерхівок мікрорайону Поділля. Денис Руденко — високий чоловік в окулярах, на одній із дужок наклейка з назвою кав’ярні. Під час розмови він час від часу зупиняється, щоб привітатись із перехожими та приготувати напої. Ми сидимо за одним із двох столиків перед кав’ярнею. Всередині місця для відвідувачів немає. Денис каже, що тут набагато просторіше, якщо порівняти з їхньою першою «точкою».

Маленька вчительська зарплата

За словами Дениса, робота бариста та бармена має багато схожого. З дитинства вона запам’яталася романтикою голлівудських фільмів.

— Усе це натирання келихів за стійкою, роздача завдань головному герою. Це все так гарно виглядало, — каже Денис. — Я любив каву, завжди підозрював, що цей напій може «звучати» інакше, по-іншому заварюватися. Мені подобалось експериментувати, хоча мої смаки не завжди збігалися зі смаками батьків та друзів.

За освітою 26-річний Денис — вчитель географії та екології, закінчив Вінницький педагогічний. Його дружина Богдана — вчителька хімії.Обоє працювали у вінницьких школах.

— Мені подобалося працювати з дітьми, а коли ти ще й добре знаєш матеріал, тут взагалі всі зірки сходяться, — каже Денис. — Але молодим людям не вистачає зарплатні вчителя. Довелося шукати щось інше. Деякий час працював у кол-центрі, потім влаштувався на роботу в кав’ярню.

Відвідувачі плутали з власником

За останній місяць на сайтах пошуку роботи по Вінниці опубліковано п'ять вакансій бариста. Роботодавці пропонують роботу в затишних закладах та зарплату від шести тисяч гривень. Денис розповідає, що хороший бариста у Вінниці може отримувати в місяць близько десяти тисяч гривень. Це разом із чайовими. Усе залежить від швидкості, майстерності та кількості клієнтів.

— Це достатньо важка робота. Коли людей багато, ти постійно на ногах, — розповів Денис. — З кожним хочеться налагодити якийсь зв’язок. Я говірливий, тому така робота мені до душі.

Робота Денису подобалась, і він багато часу витрачав на самоосвіту. Читав спеціалізовану літературу, дивився навчальні ролики на YouTube.

— Коли прийшов працювати, у кав’ярні було лише одне зерно — це суміш 70/30 з робустою, — розповідає Денис. — Це такий базовий рівень кавових ієрархій смаків і способів заварювання. Пізніше з'явилась 100%  суміш арабіки й це вже додавало якоїсь різноманітності. Можна було спробувати іншу каву, варити інакше.

Дружина Дениса розповідає, що хороших баристів у Вінниці не так уже й багато і для того, щоб стати професіоналом, роботу потрібно любити.

— Коли чоловік працював у тій кав’ярні, люди думали, що він власник, — каже Богдана Руденко. — Не вірили, що можна так віддано і з таких захопленням працювати на когось.

Про власний бізнес Денис задумався, працюючи адміністратором кількох вінницьких кав’ярень, але захотілось свободи дій.

Бізнес «під ключ» за один день

«Кава із собою» у Вінниці з’явилася років сім тому. За спостереженням Дениса, «кавовий бум» у місті стався минулого року. Саме в цей час подружжя Руденків також відкрили власну «точку». Сталося це випадково. Знайомий покликав Дениса допомогти з продажем бізнесу, невеликої кав'ярні на проспекті Юності. 

— Там було все необхідне обладнання, але в нас не було грошей. Я запропонував власнику працювати та платити з виторгу, — каже Денис. — Він був не проти. Так за один день, без стартового капіталу в нас з’явився власний бізнес.

Денис розповідає, що перше приміщення було дуже маленьке.

— Це була кібітка. Дві людини на цій площі займають усе місце. Вміщалися лише машинка для заварювання кави, моє обличчя й сиропи. Місця просто мінімум, прохід був рівно по моїх плечах, опалення немає, але ми з дружиною однаково були дуже задоволені, — каже Денис.

Батькам та друзям розповіли про все тільки тоді, коли вже відкрилися. У невеличкій кав’ярні подружжя працювало кілька місяців. Богдана одразу з декретної відпустки вийшла працювати не в школу, а в кав’ярню. Щодня у їхній кав’ярні брали каву орієнтовно 70 людей. Денис із Богданою працювали позмінно.

Кав’ярня на Поділлі

Взимку, через реконструкцію зупинки, на якій знаходиться кав'ярня, подружжю довелося шукати нове місце. Тут знову допомогли знайомі, які порекомендували приміщення на Поділлі. Там раніше працювала кав’ярня. Денис зізнається, що зважував усе близько місяця.

— Ходив, дивився, скільки людей проходить, запитував по сусідніх кав’ярнях, скільки в них буває людей, а потім погодився.— каже Денис. — Початок був дуже важкий. Холодна весна, нескінченні сніги, потім дощі. Людей було дуже мало і два місяці ми працювали в мінус. Але коли потепліло, до нас почали заходити. Поступово вийшли на тих самих 70 гостей у день. Деякий час у нас працювало дві кав'ярні — на Юності та на Поділлі.

Богдана Руденко розповідає, що питання рентабельності кав’ярні вони з чоловіком до цього часу не розглядали.

— Ми кайфуємо від того, що робимо, — каже Богдана. — Більше ми заробляти не стали, але це відчуття свободи, воно просто неймовірне. Великий плюс власника, що ніхто не стоїть у тебе над головою, не змушує щось продати. Ти займаєшся тим, що тобі подобається.

Як вибрали назву

Одинадцять місяців Денис із Богданою працювали в кав’ярні, яка не мала назви. Кажуть, що це їм зовсім не заважало. Першу вивіску та наклейки з літнім місяцем і датою в назві роздрукували на виїзд до пікніка RІА, який проходив на Вишенському озері.

— Цього дня я зустрів Богдану, цього дня ми одружились, у цей день відкрили ФОП і розпочали бізнес, — розповів Денис.

Логотип кав’ярні Денис розробив власноруч.

— Усе це зроблено ввечері, за годину, — розповідає Денис.— Знайшов шрифт, який мені сподобався, а підібрав картинку в інтернеті. На ранок заніс усе це дизайнеру, щоб перевести у вектор.

Люди ходять до людей

У майбутньому Денис із Богданою планують відкрити ще одну кав’ярню. Цього разу ближче до центру міста.

— Центр — це дуже гарне місце, але на Грушевського вже є 12 кав’ярень у межах 100 метрів. І це страшно, — сказав Денис.

Чоловік впевнений, що майбутнє вінницького бізнесу саме в сервісі.

— Люди ходять до людей, — розповідає Денис. — Зараз дуже багато кав’ярень, багато обладнання, але відвідувачі приходять до того, хто їм подобається. Між бариста та клієнтом часто виникає особистий зв’язок. Коли ти приходиш у кав’ярню, а тебе запитують: «Як завжди?», це круто. І ти прийдеш туди ще.

Що потрібно для того, щоб відкрити власну кав’ярню

Денис впевнений, що без досвіду роботи в кавовій справі тут не обійтись. Інакше вам доведеться пізнавати всі нюанси справи на місці, а це не легко.

— Для старту щонайменше потрібно мати гроші заплатити за оренду на три місяці. Обладнання купувати не обов’язково, його можна взяти в оренду. Так навіть краще, тому, що воно буде на гарантійному обслуговуванні та вам не доведеться шукати деталі, — розповідає Денис.

Стартовий капітал залежатиме від того, де ви плануєте відкривати бізнес і наскільки він має бути масштабним.

— Потрібно орієнтуватися на суму близько 10 тисяч доларів, — каже Денис. — Я знаю, що люди вкладають і більше. У деяких місцях оренда коштує в п’ять разів більше, ніж у нас. Також потрібно купити всі необхідні розхідники. Щоб обрати правильне місце розташування, бізнесмену потрібен калькулятор та рулетка. Подумайте, наскільки вам хочеться цим займатись. Якщо робитимете все добре — справа обов’язково стане рентабельною.

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.