Бізнес: кав’ярня.
Стартовий капітал: 80 тисяч гривень.
Найбільша проблема: вночі не продається риболовна волосінь.

Настя готує каву у футболці з написом «Знатний бариста» — лімітована колекція. Для дівчат, які стажуються, вони з чоловіком замовили «Якби я ще вміла ту каву готувати». Насті 22 роки, у неї гарна посмішка і вона робить дуже смачне латте.

Кав’ярню в одній з вінницьких новобудов, Віктор та Анастасія відкрили на початку серпня. Ще кілька місяців тому подружжя працювало на різних роботах. Настя – портьє, Віктор — офіціантом та баристою. Зараз Настя займається лише кав’ярнею. Віктор встигає ще підпрацьовувати адміністратором у креативному просторі і підміняє дружину в особливо важкі дні.

Весілля на всі гроші

Віктор з Настею одружились на початку березня цього року.
— У нас був грандіозний план — ми хотіли весілля і бізнес, — розповідає Віктор Онищук. — Дуже хотілось велике весілля, щоб запам’яталося. Ми самі назбирали на нього гроші, у батьків нічого не брали. Десь півроку працювали на кількох роботах, зібрали 80 тисяч гривень. Влаштували на всі ці гроші весілля на 120 людей. Це було дуже круто. Зараз мало хто робить такі великі весілля, але ми наважились.

Витрачені гроші, як і планували молодята, «відбились» — гості подарували стільки ж. І подружжя почало планувати власну справу. Розповідають, що мріяли про власну кав’ярню, періодично обдзвонювали місця, де хотіли б взяти площу в оренду.

До відкриття власної справи Віктор вже встиг кілька років пропрацювати баріста та адміністратором. Навчав варити каву і почав добре розбирався у тонкощах бізнесу.
— Ми черговий раз обзвонювали всі місця. І в одній з новобудов куди ми телефонували раніше, мене впізнав адміністратор. Виявляється, що вона записала мій номер телефону, — розповідає Віктор. — Раніше у них здавався весь перший поверх, можна було взяти лише 200 квадратів, але це було забагато. Влітку вони поділили площу і це було класно. Тут знайшлось місце якраз для нас — 13 квадратів.

Бізнес за один день

У той самий день Віктор з Настею пішли дивитись на місце під кав’ярню.
— Одразу після цього поїхали в прозорий офіс, відкриваємо ФОП, повертаємось назад до адміністратора, яка робить нам рахунок, ми йдемо платити. Все, у нас з’явилося місце — погнали, — розповідає Віктор. — Все було дуже просто. Багато хто говорив нам, що в Україні важко щось робити. Мовляв, на малий бізнес тиснуть, працювати не виходить. У нас це вдалось дійсно за хвилини. Ніхто палки в колеса не сунув, як нам розповідали. Це ж саме стосується роботи з постачальниками. Пояснюємо, що ми початківці і вони роблять нам тиждень канікул, йдуть на поступки, взагалі без проблем.

Цього ж дня, ввечері, Віктор із знайомим розробив план кав’ярні та вигадав, які їм потрібні меблі. Настя з дизайнером розробили дизайн та створили сторінку в Інстаграм.
— Ввечері ми прийшли додому, лягли і думаємо «ми ж все зробили», тепер потрібно лише зачекати два тижні, поки нам виготовляють меблі, доставлять кавову машину і всі необхідні розхідники, — розповідає Віктор.

Подружжя обрало місце з не великим потоком людей. Їх клієнти — це переважно жителі новобудови. Віктор зізнається, що за цих два тижні, поки їм виготовляли меблі, він частенько приходив подивитись місце і порахувати потік людей.
— Загалом, відкриття кав’ярні нам обійшлось у 80–90 тисяч гривень, — каже Віктор. — Сума не точна, тому що постійно доводиться щось докуповувати, чи обновляти. Плануємо відбити ці гроші десь за півроку.

Перший клієнт в три години ночі

— Це були найдовші два тижні у моєму житті, так довго тягнувся час, — розповідає Анастасія. — Ми нічого нікому не розповідали, поки не відкрились. Не хотіли, щоб нас запевняли, що у нас нічого не вийде. Навіть батькам не казали. Все зробили самі. У день відкриття було таке відчуття, наче ми щось випили.

— Це була ейфорія з нотками сп’яніння. — розповідає Віктор. — Увечері перед відкриттям, ми все тут відмивали, меблі встановлювали — все догори дригом. У три години ночі до нас зайшов п’яний перехожий. Запитує «що ви тут робите?», кажемо, що відкриваємо кав’ярню. Він такий: «О, то зробіть мені каву». Це був наш перший клієнт.

Подружжя розповідає, що готувались всю ніч, щоб відкритись о 10.00.
— Серед ночі зібрались вішати картини і виявилось, що у нас немає риболовної волосіні, — розповідає Анастасія. — Їздили шукали, але у Вінниці вночі вона не продається. Це була, напевно, найбільша проблема, з якою ми зіткнулись, відкриваючи кав’ярню. Все інше було легко, з допомогою друзів. Я подзвонила батьку і він обіцяв зранку все привезти.

Подорож до Амстердаму

Зараз на прилавку у кав’ярні Онищуків стоїть банка для пожертв з написом «на весільну подорож до Амстердаму».
— У нас не було весільної подорожі, тому збираємо у такий спосіб, — жартує Анастасія.
За словами Віктора, у майбутньому подружжя плає відкрити ще одну кав’ярню. Розглядають варіанти також в багатоквартирних новобудовах з офісними приміщеннями.

— Нам подобаються, що люди тут розумують, що таке арабіка і скільки вона має коштувати, — каже він. — Відкриватись на ринках та у місцях, де багато людей — не наш варіант. Не хочемо конкурувати з кав’ярнями, де торгують дешевою, не якісною кавою. У подорож обов’язково поїдемо, думаю це буде перед відкриттям наступної кав’ярні.

Що потрібно знати бізнесменам початківцям?

— Мріяти потрібно обов’язково, але ще треба і планувати, — каже Анастасія. — Не потрібно сліпо вірити і мріяти. Якщо хочете власний бізнес — необхідно розробити план своєї мрії. Запитуйте, як працює бізнес, який ви хочете, плануйте скільки можете відкласти на його реалізацію. Запитуйте і дізнавайтесь. Обов’язково попрацюйте кілька років у цій галузі — за місяць важко навчитись готувати каву. Відкладайте кошти, вони нікому з неба на падають, їх потрібно заробляти і це реально. У Вінниці не такі маленькі зарплати і якщо у вас є мета назбирати кошти — не витрачайте на дрібниці, відкладайте потроху. Але якщо ви вже почнете щось робити — кошти з’являються самі. Не знаю, як це пояснити, але якщо ти дійсно чогось бажаєш, здається, наче тобі допомагає цілий Всесвіт.