Латиноамериканські студенти ВНТУ не люблять зиму і вважають українську мову дуже складною

Обговорюємо ці питання та інші пригоди іноземних студентів у Вінниці з учнями підготовчого відділення ВНТУ Хенесіс Бадаракко з Еквадору, Александром Патата з Колубмії та їхніми приятелями.

Еквадорці та колумбієць вперше в житті побачили зиму та сніг саме тут, у Вінниці. Александр сказав, що він у захваті від зими, тоді як Хенесіс скаржилася на те, що їй дуже холодно, і вона з нетерпінням чекає часу, коли температура повітря стане вищою, а обличчя людей щасливішими.

Хенесіс розповіла, що рішення вирушати на навчання до іншої країни було зваженим і свідомим. Хотілося здобути новий життєвий досвід, зустріти цікавих людей, дослідити інші системи освіти. На її Батьківщині наявність іноземного диплому має великі плюси при влаштуванні на роботу. Хенесіс завірила, що після закінчення навчання хоче обов’язково повернутися до своєї країни. Щодо вибору саме України – то це одна з небагатьох країн Європи для навчання в якій жителям Еквадору не потрібна віза, що значно спрощує процедуру вступу. Для того, щоб потрапити до університету Хенесіс, Александр та інші користувалися платними послугами спеціалізованого агенства. Місто вони самі не вибирали – пропонувало агентсво.

Наразі студенти навчаються на підготовчому відділенні, піврічна програма якого організована спеціально для іноземців і має сприяти швидкому засвоєнню мови. Їхні щоденні пари – це власне заняття з мови, а також прості предмети шкільного рівня українською. Після успішного завершення підготовки вони стануть повноціними студентами будь-якого факультету за власним вибором і відвідуватимуть заняття разом із українцями.  

Студенти всміхалися, розповідаючи, що багато в чому їхня реальність не співпала з очікування. Умови життя в гуртожиту виявились значно гіршими, ніж вони могли припустити, а більшість викладачів навіть елементарно не володіє англійською.

Вікторія, викладач кафедри мовознавства, між парами якої мені вдалося поспілкуватися зі студентами, - одна з найулюбленіших наставників латиноамериканців. Її англійська вільна, а спосіб викладання і подання матеріалу дуже демократичний. Декому ж з інших викладачів студенти закидають надмірну суворість та застарілі погляди на життя. Українську мову гості вважають дуже складною і нелогічною, з нереальною кількістю граматичних винятків, тому навчання поки що дається їм важко.

Менше з тим, в цілому до системи освіти мої співрозмовники ставляться схвально і багато в чому вважають її кращою за те, що пропонують у вишах їхніх країн. Кажуть, що тут вчителі більше схожі на матусь – приділяють студентам дуже багато уваги.

В гуртожитку іноземні студенти підготовчого відділення живуть, як правило, із своїми співвітчизниками зі старших курсів. Спільнота іноземців у ВНТУ досить велика – тут навчаються студенти із різних країн Азії, Африки та Латинської Америки.

Враження про українців у цих хлопців і дівчат досить суперечливе – люди тут здаються латиноамериканцям замкнутими і недовішливими, тих, хто володіє іноземними мовами дуже мало. Хороших друзів серед українців Хенесіс та Александр поки що не знайшли.

Дівчина зізналася, що за два місяці перебування в Україні побувала лише в коротких поїздках до Києва та Харкова і цілісного уявлення про країну ще не має. Додому цього літа вона повертатись не планує, хоче пожити в Україні без виїзду мінімум два роки, щоб звикнути.

Іноземці приїжджають на навчання до Вінниці вже далеко не перший рік. Всього у місті налічують кілька тисяч студентів з кількох десятків країн.

«Цей матеріал було підготовлено в рамках Програми міжредакційних обмінів за підтримки міжнародного медіа-проекту MyMedia».

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.