Колись тут жив граф, а зараз бездоглядні діти (Пресслужба Сергія Пліхти ГО «Щира турбота»)

Нині вихователі Сутисківської спеціалізованої школи-інтернату як можуть, тримають у належному вигляді старі приміщення навчального закладу. Зараз проводять ремонтні роботи в корпусах, готуються до зустрічі своїх гамірливих вихованців у новому навчальному році, біля 190 дітей з неповних та неблагодійних родин.

Новий навчальний рік в умовах карантину,  для навчального закладу, буде непростим, говорять педагоги школи-інтернату. Потрібні засоби захисту, дезінфектори,безконтактні термометри.

 — Районний бюджет обмежений, живемо за рахунок спонсорів, — розповідає Інна Ніколюк, вихователь та координатор благодійних заходів школи. — На харчування для дітей гроші дають, на ремонт лише для вестибюля виділили кошти. Все інше — благодійники дпомомагають, недавно канцтовари вихованцям закупили. Що говорити про дітей з інтернату, якщо діти, коли в звичайну  школу йдуть, батькам кажуть по тисячі гривень здавати на ремонт школи. Ми все або власними зусиллями щось робимо, або спонсори допомагають. Але не нарікаємо, бо краще щоб деякі родини дійсно віддавали дітей до нас у будинок-інтернат, аніж щоб малеча була з нетверезими чи агресивними батьками. Добре, що люди з добрим серцем відгукуються, приходять на допомогу.

Вінничанин Сергій Пліхта, директор громадської організації «Щира турбота» один із тих меценатів, що прийшли на допомогу. У минулому бізнесмен, батько трьох синів, давно займається благодійною діяльністю.

— Якщо своїх дітей троє, то і за чужих серце болить, — говорить благодійник. — неодноразово відгукувався на прохання спонсорської допомоги кризовому центру «Дім Мама», що в Луці, іншим сиротинцям: забезпечував необхідною технікою, продуктами,одягом, допомагав чим міг. Врешті, сам вирішив організувати громадську організацію, щоб мати змогу робити добро дітям ще в більших масштабах.

На прохання вихователів Сутисківської школи-інтернату Сергій Пліхта привіз рушники, засоби гігієни, пластикові бокси пральні засоби,електрочайники.

— За новими умовами, кожній дитині потрібен бокс, щоб шкільне приладдя у нього складати, ділиться вихователь Інна Ніколюк.— Школу мали б цим забезпечити, але ні. Тому батьки, вчителі за власні кошти купують. Ось Сергій Олегович нам привіз, уже легше.

В майбутньому обіцяв допомогти коштами і усім необхідним, найближчим часом подбає про закупівлю безконтактних термометрів, захисних масок і антисептиків. Бо здоров'я для дітей в період епідемії, то найголовніше,—  говорить голова громадської організації.

— У нас три спальних корпуса, де діти знаходяться і ночують.Ось туди б термометри,  — до розмови долучається Тетяна Ольшевська, заступник директора з навчально-виховної роботи школи-інтернату.— А ще є школа, їдальня, тобто нам би п'ять безконтактних термометра не завадило.

Голова громадської організації запитав у педагогів, чи потрібно інтерактивну дошку. Відповідь здивувала.

— Інтерактивна дошка одна є, нам вистачить, — сказала заступник директора.— Солодощі теж можемо купити. Нам би оновити подушки, ковдри,  матраци, постіль років пять не оновлюється. Засоби гігієни теж є трохи, але не в таких кількостях, як нам необхідно.

— Я вражений, що в школі-інтернаті не просять продуктів чи планшетів, говорять про елементарні речі.— коментує Сергій Пліхта. — Просять поставити вікно, купити постільну білизну.

Я не вважаю себе великим меценатом. Усі звички потрібно виховувати, і благодійність – не виняток. Я — простий хлопець з Старого міста. Просто мене батьки так виховали: якщо щось маєш, поділися з іншими. Не робиш погане, то з тобою погане не відбувається — такі закони світу. Крім того, в свої роки чогось досяг в житті. Відтак, щомісяця можу виділити кошти і допомогти тим, хто найбільше цього потребує — дітям. Лише рік існує моя організація, так що роботи багато попереду.

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.