«Коли сліпо закоханий, чужа думка на почуття не впливає». Історія успіху дизайнера Очеретного

В сукнях Олександра Очеретного ходить увесь вінницький бомонд. Окрім яскравих колекцій одягу, він створив чимало важливих речей: побудував дім, облаштував сад. А ще у нього з дружиною Мариною четверо дітей. 

Мало хто знає, що історія успіху Олександра — це не казка про несподівану славу. Дизайнер створив себе  сам. Попри нерозуміння оточуючих, сам поїхав навчатися на модельєра, сам створив цілий фешн-світ, і ще багато чого сам. Але не один. Бо крім великої родини у нього чимало друзів, сотні клієнток і поціновувачів його таланту.

Про Вінницю

Попри популярність Олександр Очеретний не переїхав у столицю, бо вважає Вінницю своїм містом.

— Вінниця — це місто де живуть люди, зі своїми характерами, вподобаннями. Саме для них я працюю. А Вінниця — це жінка, переповнена фантазіями, бажанням. Якби я створював для неї вбрання, це б було щось розкішне і величне.

У столицю Олександр Очеретний не переїхав, хоч і були пропозиції. Він не хотів залишати тут свою команду професіоналів,які стали для нього рідними. 

— З конструктором одягу Ларисою я сидів за однією партою. Інші майстри, хто зі мною творить не один рік, знають мене досконально, мій настрій, розуміють мене з півслова. Я не можу їх залишити, а сам переїхати, — говорить Олександр. — Моїх друзів, моє місто теж не залишу. Колись вінницькі модниці їздили до мене в  столицю на показ, тепер столичні модниці приїздять до мене в Вінницю.

Про дитинство і захоплення

Очеретний народився в Вінниці. Він і студію створив там, де колись в ательє його мама шила собі весільну сукню. Людмила Очеретна у свій час працювала в ательє.

— Ще дитиною я малював і ліпив, шив для ляльок одяг, — розповідає Очеретний. — Клаптики тканин брав у мами і майстрував. Згодом, коли я сказав, що хочу бути дизайнером одягу — ніхто не здивувався. Батько Володимир спочатку скептично ставився до вибору професії, хоч сам художник-чеканщик, працював ювеліром. Брат обрав будівельну професію. Це мене всі вдома називали зіркою, бо вроджене почуття смаку і стилю вирізняло мене від однолітків. Тепер, побачивши мої здобутки, родина пишається мною.

В дитинстві зародилися і захоплення, які дизайнер не полишає і тепер. Кулінарія, садоводство і любов до танцю теж звідти родом.

— У мене бабуся була поварихою. Вона мене малим брала з собою на весілля, — посміхаючись розповідає Очеретний. — В суботу я серед посуду і жінок вчився кулінарному мистецтву, допомагав стилізувати весільний шалаш. В неділю на весіллі витанцьовував краще всіх. Тому в сім років я вже варив борщі, в другому класі випікав торти.

— А ще я полюбляв казки, — каже дизайнер. — У них розповідалося про величні замки із чудовими садами. Тому у мене зараз свій великий будинок і чудовий сад.

Про сім'ю

Про сім'ю Олександр Очеретний мало розповідає. Він розмежовує особисте від професійного. Але близькі люди знають, що у нього є три синочка і лапочка-дочка та дружина Марина, — берегиня сімейного вогнища і права рука свого чоловіка.

— Марина була моєю клієнткою, так і познайомилися, — ділиться дизайнер. — Вона в мене завжди вірила і була переконана, що мене чекає успіх. Навіть коли її батьки запитали, що подарувати нам на весілля, вона сказала — Саші нову швейну машину.

На питання, чи хтось із дітей вже проявляє дизайнерські здібності, Олександр каже, що рано ще судити. Але бачить, що дуже творчим і дуже схожим на свого татуся зростає син Єлисей.

Про професію 

Початок професійної, вже свідомої творчості можна віднести до періоду навчання, під час якого почалися перші серйозні перемоги, багаточисельні міжнародні конкурси молодих дизайнерів. Основам майстерності Олександр Очеретний навчався в Калинівському технікумі.

— Вибір спеціалізованого навчального закладу на той час був невеликий — Калинівський і Київський технікуми, — розповідає Олександр. — І то, на одне місце претендували семеро абітурієнтів. Для вступу потрібно було здавати математику. Для людини творчої — це треш. Лише рік після вступу, я почав кайфувати тим, чим займаюся. Справлявся з будь-якими задачами, що стосується моделювання і дизайну. Наступні два роки я в технікумі був зіркою. Правда були такі викладачі, які казали, що я нічого не вартий. Тепер їм соромно мені в очі дивитися.

Після успішного завершення технікуму Очеретного автоматом зарахували в Хмельницький університет на кафедру дизайну і в Будинок моди цього навчального закладу. Дизайнерські роботи юного модельєра почали здобувати перемоги на міжнародних конкурсах.

— Мене почали запрошувати знані будинки моди в Москву і Санкт-Петербург, — ділиться дизайнер. — На Ukrainian Fashion week я отримав другу премію. Тоді мене до себе запросила дружина відомого режисера Тетяна Міхалкова на конкурс молодих дизайнерів «Русский силуэт», в фінал якого вийшли я та Андре Тан.

У 2002 році Олександр Очеретний був визнаний Асоціацією молодих дизайнерів України, як кращий молодий дизайнер року. У професійній діяльності працював стилістом музичних груп. Тепер ім'я дизайнера — це бренд, відомий по всій Україні.

Про моду

Кожна колекція для Олександра Очеретного — це нова модна історія. Це його кисень, формула серця, магія, адреналін, філософія душі, виклик собі, гра поза правилами. Кожен його показ — це саботаж краси і вивільнення шалених емоцій. 

— Мода — це гра, — каже дизайнер. — Одяг — це зовнішня оболонка людини, це індикатор внутрішнього світу.

Маестро Очеретний перед кожним показом обіцяє казку, але те, що глядачі потім бачать на залитому софітами подіумі, перевершує всі найсміливіші очікування. Навіть бувалі модники були захоплені і вражені побаченим. На показі перед очима глядачів пройшло не просто модне дефіле, а чудова чарівна феєрія.

Про плітки

Останнім часом Олександра Очеретного можна побачити в компанії Марини Боржемської, яка нещодавно розлучилася з боксером Вячеславом Узєлковим. 

— Марина мій добрий друг, ось що я вам можу сказати, — говорить дизайнер. — У мене сім'я і дружина, і дуже багато друзів, здебільшого жінок. А жінки — мої музи. Більшість з яких, мої клієнтки. Дружина не ревнує, бо це моя робота.

Ось що з цього приводу сказала сама Марина Боржемська в інтерв'ю в одному з видань:

«Це мій найкращий друг! Чоловік, який допомагав мені, коли я залишилася одна. У нього сім'я, дружина Марина, четверо дітей — це мої друзі, моя родина, де мене приймають такою, яка я є. Це людина, який одягнув мене, коли я пішла без одягу. Його дружина Марина влаштовувала свята для дітей, щоб вони себе почували себе не комфортно в особливі моменти, щоб вони відчували, що у них є друзі».

 — Що стосується пліток, то я, як вихователь в садочку, всім хто хоче про мене поговорити, роздаю розмальовки і дозволяю творити своїми фломастерами, — говорить Очеретний. — Головне — нікому нічого не потрібно доказувати.

Про успіх

— Успіх — це, як дорогі парфуми. Вони мають непростий склад і розкішний шлейф, — резюмує дизайнер. — Успіх обов'язково має так пахнути, щоб усім було приємно. Для цього потрібна душевна чистота, творчість і праця. До успіху мене привела моя сліпа любов до справи мого життя. Я вкладав всі свої кошти, до кінця не розуміючи, яким буде результат. Ви розумієте, коли сліпо закоханий, то чужа думка на почуття не впливає. Я щасливий, бо ця любов мені відповіла взаємністю.

Читайте також:

Про зірваний ніготь, фейки і політику говорила екс-вінничанка Полякова на «Телебаченні Торонто»

Чотири прем'єри з вересня. Вінницький театр готується до нового сезону
 

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.