Духовний приклад для наслідування Сергія Кіппи

Вінничанин Сергій Кіппа живе в нужді, адже є послідовником святого Франциска. Чоловік навмисне себе обмежує, показуючи іншим, що матеріальні цінності - не головні. Потрібно в першу чергу допомагати один одному. Сергій став монахом, хоча колись був перекладачем

Брат Сергій Кіппа у свій час був атеїстом. В Бога не вірив, до релігії ставився скептично. Проте в певний момент він “зустрівся” з Ісусом, після чого почав вірити, прилучився до Ордену святого Франциска Ассізького і став монахом-капуцином. Його переосмислення цінностей відбулося у 2001 році.

Святий Франциск Ассізький народився в 1181-1182 у сім’ї торговця тканинами П’єтро Бернардоне. Свою молодість Франциск провів дуже весело та бездумно. У 24 роки після військового ув’язнення пережив навернення до Бога, став пропагувати бідне життя та повів із собою багато охочих жити в нужді, як він. Франциск заснував орден францисканців (Орден Братів Менших). Цей орден має багато відгалужень. У Вінниці є собор Ордену Братів менших Капуцинів, на вулиці Соборна, 12. Орден капуцинів називають одним з найперших борців за захист довкілля, натхненником раннього Відродження, “першим хіппі”. Постаттю святого Франциска захоплюється велика кількість віруючих різних церков. Папа Римський, до обрання - Хорхе Маріо Бергольо, прийняв ім'я Франциск на честь святого Франциска Ассізького. Сам святий Франциск був «братом меншим» в усіх аспектах. Маючи власний орден, священиком він так і не став.

Франциск не прагнув бути реформатором. У нього це вийшло випадково. Він слідував за Христом, якого пізнав так, як пізнав: у крайній вбогості та служінні всім. А те, що своїм щирим наслідуванням Христа він потягнув половину Європи за собою, то вже інша справа. Так само як те, що написаний ним «Гімн Сонцю» став першою піснею народною італійською мовою. А що життя святого Франциска надихнуло творців раннього Відродження, зокрема, Джотто, – ну, то він і гадки не мав, що так буде.

Знаки Божого запрошення були у житті святого, ще як він юнаком пішов воювати (1202-1205). Після вражаючого сну, побаченого у Сполето, Франциск повернувся в Ассізі, полишив своє багате екстравагантне вбрання (раніше його називали «королем ассізької молоді»), став жити в молитві й покуті. Почувши голос «Відбудуй Мою Церкву», зрозумів цей заклик буквально – всім відомі його старання відбудувати Порціункулу, церківку Діви Марії Ангельської. Так само, як і сварка з батьком, який вирішив «вжити суворих заходів» і публічно позбавити сина спадку за його дурнувату жебрачу поведінку. Саме тоді Франциск зняв із себе весь одяг, щоб не мати на собі нічого, що належало би земному батькові, і сказав: «Якщо земний батько мене зрікся, то тепер я маю право Тебе, Боже, звати своїм Отцем».

Франциск не хотів бути у своєму життєвому виборі черговим єретиком, який якось там собі зрозумів Слово Боже, сам для себе його витлумачив і заснував нову спільноту, протиставившись «не такій» церкві. Навіть якщо вона справді була багато в чому «не така», пишна, вгодована, роззолочена і далека від євангельської бідності. Усвідомивши своє покликання 1208 року, він одразу ж подався до Папи Римського просити затвердження нової спільноти. Отримав його 1209 року від Інокентія ІІІ. Вибирався на різні місії (до Сирії, на Схід, але невдало), був навіть у Єгипті, де проповідував султанові, а той йому дав дозвіл відвідати місця, пов’язані з життям Господа Ісуса – тоді Палестина належала арабам-мусульманам.

Святий Франциск, знову ж таки ненароком, започаткував обряд з яслами. Він влаштував на Різдво 1223 року дійство з волом, віслюком та немовлям на сіні. Наступного року, 14 вересня, Христос явився Францискові, після чого в нього з’явилися стигмати - тілесні знаки, що з'являються на тілі людини і є схожими на п'ять ран - на руках, ногах, і боці, котрі Ісус отримав при розп’ятті. Франциск став першим святим, чий випадок був задокументований та визнаний церковною владою. Взагалі Римо-Католицька церква обережно ставиться до цього феномену, який не складає основ для канонізації. Проте через два роки після смерті Франциска - а його не стало третього жовтня 1226 року - 

його канонізували.

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.