Будинок з іграшками: як двір на Станіславського перетворили на оазис

Ми вже писали про двір з іграшками, який, на перший погляд, мав трохи моторошний вигляд. Цього разу розквітлі дерева та кольорові дитячі гойдалки приваблюють і викликають посмішку.

У дворі в обідній час практично нікого немає. Поки проходить знайомство із прибудинковою територією з балкону четвертого поверху виглядає літня жінка:

– Кого ви шукаєте? – запитує вона

– Шукаю того, хто декорував ваш двір, – відповідаю

– Підіймайтесь до мене.

В однокімнатній квартирі мене зустрічає Ніна Василівна. Їй 78 років і вона вже 10 років головуюча будинком №112.

– Цього року я вже прозвітувала, але мешканці попросили мене ще рік не покидати посаду. Поки не вирішиться питання із ЖЕКом, – розповідає Ніна Василівна.

Жінка енергійно говорить про те як все починалося і що тоді люди її не підтримували, бо не знали яким буде кінцевий результат. Висаджувати дерева біля будинку Ніна Василівна почала ще 10 років тому. Тоді допомагати взялися кілька сусідів. Після дерев, старша будинку шукала можливість розширити прибудинкову територію. Саме тоді на Станіславського почали будувати торговий супермаркет «Гаманець». Залучившись підтримкою власників, двір змогли трохи розширити. Таким чином тут і з'явився дитячий майданчик, до якого збігаються всі дітлахи району.

Аби облаштувати дитячу зону Ніна Василівна ходила до депутатів, вигравала міські конкурси і залучала всіх охочих.

– Ми виграли конкурс «Краща прибудинкова територія». Тоді отримали дві тисячі гривень і змогли зробити огорожку. Потім був конкурс «Новорічна феєрія». Тут ми зайняли друге місце. Подарували чотири тисячі гривень – поставили пластикові вікна у всіх під'їздах. – розповідає Ніна Василівна.

Тобто, крім облаштування двору пенсіонерка ще й будинок до ладу приводить. У ході розмови дізнаємося про нові труби, дах та електричні щитки. Потім повертаємось до яскравого саморобного майданчику.

– Я відвоювала альтанку, щоб її залишили після розпаду дитячого садочку. Все вивозили, а це вдалося зберегти. Відремонтувала дах, укріпила і все так тримається. Дітки та мамки знають, що її треба берегти, бо вона старенька, хоч і не в аварійному стані. За моїми проханнями працівники ЖЕКу приходять і контролюють стан. – в деталях розповідає «управдом».

Крім, альтанки у дворі є гойдалки, пісочниця і турнік. Прикрашати двір почали давно і першим декором були рукавички. Потім їх змінили на декорації ручної роботи від продавчині місцевого магазину квітів. Далі були різнобарвні прикраси для дерев із тканини. Тепер дерева плодоносять і тому мешканці взялися декорувати подвір'я власноруч із доступних матеріалів: пустих пляшок, ложок та дерева.

Іграшки теж продовжують приносити, але вони надовго тут не затримуються.

– Дуже приємно, що дітки можуть залишити тут свої іграшки, прийти на наступний день і продовжити ними гратися. Тут було багато дитячих іграшок, але їх забирають. Прийде дитинка з іншого двору, грається. А тоді йти додому, мама каже: «клади», а воно не хоче. Та й пішло з тою іграшкою. Та й дехто поверне, а хтось викине. – розповідає про кругообіг іграшок у дворі Ніна Василівна.

У будинку №112 живуть дев’ять дітей дошкільного віку, тому майданчик завжди наповнений людьми. Часто сюди приходять мами з дітками із інших дворів, але ненадовго. Щоб усім вистачило місця.

Крім того, що двір облаштований для відпочинку, тут ще й двічі на рік проходять заходи. Концерти, конкурси, вистави. Діти малюють і танцюють, а батьки допомагають в організації: обирають тематику, складають сценарії та навіть шиють костюми. Такий собі імпровізований дитячий садочок.

Пізніше виявляється, що Ніна Василівна у минулому вчитель молодших класів і всі її старання стають ще логічнішими.

Взимку тут відбуваються справжні дива – ставлять ялинки, прикрашають альтанку світлодіодними гірляндами та новорічними іграшками.

Крім самого будинку і майданчику для дітлахів Ніна Василівна опікується і про безпеку двору.

– Часто до нас приходять із горілкою. Це жахливо і скандалити, викликати органи не завжди хочеться. Але мене поважають, бо я з пияками ніколи не сварюсь. От сидять вони в альтанці, чую – кричать. Виходжу до них, привітаюсь, побажаю «смачного!» і кажу, що зачекаю поки вони доїдять, то їх дивує. Але такий підхід працює. – говорить Ніна Василівна. – А було таке: іде він, на ногах не стоїть і просить виручити. Каже, що йде до дівчини і потрібні квіти. Я йому нарізала з клумби, а потім вияснилося, що він той букет на самогонку проміняв. – сміється пенсіонерка.  

Саме тому старша будинку бореться із горілчаними магазинами, які відкриваються навколо будинку. Один їй вже вдалося зачинити за допомогою поліції. Залишилося ще кілька.

Власне, все у цьому будинку добре – під'їзди чисті та прикрашені, подвір'я таке, що заздрять сусідні будинки і люди привітні. А це говорить лише про те, що комфорт та хорошу атмосферу можливо влаштувати, але треба прикласти трохи власних зусиль, тоді і влада допоможе, і сусіди сваритися не будуть.