Двічі боронив Маріуполь. У Вінниці попрощалися з Сергієм Поповим

Дар'я ДАЦКОВА

Сьогодні, 25 жовтня, у Вінниці провели в останню путь захисника України Сергія Попова.
Він боронив нашу країну ще з 2014 року і поліг при обороні Маріуполя на території металургійного комбінату «Азовсталь».

Сергій народився в Одесі в родині військового і в майбутньому пішов по стопах батька: закінчив військове училище та військову академію.

Він брав участь в АТО, мав нагороду «За звільнення Маріуполя» і був командиром патрульно-постового відділення. Побратим полеглого захисника, Анатолій, розповів, що вони обидва пішли захищати країну від російської агресії вже у 2014 році.

— Ми з Сергієм тоді вступили в «АЗОВ», а у 2015 підписали з ними контракт. Але потім через вік обоє були відправлені, так би мовити, на пенсію, — розповідає чоловік. — А взагалі він був справжнім Героєм. Дуже любив Україну.

Відео дня

Полеглий Герой жив у Маріуполі, де у нього була родина, виховував сина та доньку.

Донька, Олександра, також відзначає любов батька до країни, говорячи, що це було ніби його покликання захищати нашу державу. І хоча родина намагалася переконати чоловіка не йти на війну, він все ж таки у свої 59 років знайшов шлях, щоб потрапити до війська.

— Коли 24 лютого, я зателефонувала йому і сказала, що таке почалося: «Але ти старий, нікуди не йди». То він мені сказав: «Так, звісно», — пригадує донька розмову з батьком. Сама ж дівчина на той час жила в Ірпені. — А потім я відразу телефоную мамі кажу: «Мамо, я попросила його нікуди не йти. Він вже старий, куди йому на таку війну». А мама відповіла: «Ага, він вже збирає речі».Того ж дня він спершу попрямував до Національної гвардії, але через свій вік туди його не взяли, і він продовжив шукати спосіб потрапити на фронт через територіальну оборону.

І воював у цій великій війні він вже у складі 109-ї окремої бригади територіальної оборони.

За попередньою інформацією, Сергій Попов загинув 25 березня 2022 року.

Як розповіла Олександра, в останнє з батьком вона спілкувалася 25 лютого. Тоді він набрав доньку, щоб дізнатися, як у неї справи, а про свою ситуацію не дуже розповідав.

Після загибелі чоловіка, лише у грудні минулого року до родини вийшов на зв'язок його побратим Анатолій, який розповів про те, що Сергій був важко поранений внаслідок вибуху міни, яка пошкодила йому руку і ногу. Після чого чоловік перебував в госпіталі «Азовсталі», який був самостійно організований для надання медичної допомоги.

Але, на жаль, Сергій Попов таки не зміг вийти з території «Азовсталі» живим.

Шукали полеглого Героя дуже довго, оскільки оборонці «Азовсталі» не вказували своїх адрес, щоб у разі полону чи загибелі окупанти не змогли розшукати та вчинити насильство над рідними. І лише майже через півтора року родина змогла належно попрощатися з оборонцем.

Сестра Сергія, Тетяна, та його племінниця Олена підкреслюють, що він був справжнім патріотом і мав глибоке почуття справедливості. Як і донька полеглого Героя, всі відзначають його любов до життя.

— Ви бачили його фотографію. Він на ній усміхнений, ось таким він був завжди. Завжди дарував посмішку та щастя, — пригадує його донька Олександра.

На прощання із захисником до Спасо-Преображенського кафедрального собору прийшли найрідніші та найближчі Сергія. Людей хоч було небагато, але найближчі гідно провели в останню путь захисника. Поховали Героя на Алеї Слави Сабарівського кладовища.