Як колись святкували Івана Купала на Вінниччині? Ми розпитали у вінницького етнолога

• Сьогодні в ніч з 6 на 7 липня святкують Івана Купала.

• Ми поспілкувалися з етнологом Віктором Косаківським, який нам розповів детальніше про це свято. 

• Розповідаємо від чого воно походить та як святкували його на Вінниччині.

Віктор Косаківський є доцентом кафедри в педагогічному університеті, яка вивчає спеціальні історичні дисципліни та культуру. А також він - кандидат історичних наук, етнологом та археологом. Тому, ми вирішили звернутися до нього за детальнішою інформацією про традиції та значення святкування всеукраїнського свята Івана Купала.

— Нинішній український народний календар має дуже глибоке коріння, оскільки він пов'язаний з нашою працею на землі. Отже, можемо сказати, що він бере початок свого формування з сьомого тисячоліття до нашої ери, тобто майже 9 тисяч років. І відповідно протягом усього цього часу сформувався наш землеробський календар, яким ми користуємося до сьогодні. Єдине, у нас в календарі відбуваються періодичні зміни, так, наприклад, ми б мали Івана Купала святкувати з 21 на 22 червня, — каже Віктор Афанасійович. — Але через те, що нам його перенесли, то зараз воно ніякої ролі не виконує, а от коли воно в астрономічній даті, коли збігається з природними циклами, тоді свято відповідає своєму призначенню.

Також, історик зауважив, що свято мало іншу назву, а саме просто «Купала», так звали язичницького Бога шлюбу та побрання, і воно святкувалося на день літнього сонцестояння — найвища точка в астрономічних порах року.

Це свято молоді 

— На цьому святі хлопці з дівчатами обирали пару. Вони спілкувалися і потім обрядами перевіряли чи правильно був зроблений вибір. Так, наприклад, стрибали через вогонь, саме для того, щоб зрозуміти чи ту пару вони собі обрали, якщо під час стрибка руки розривались, то значить не бути їм разом, а як продовжували триматись один одного, то рахувалося за добру прикмету, — ділиться Віктор Косаківський.

Так само традиція з вінками, які дівчата кладуть на воду, якщо вінок попливе за течією удаличінь, то чекати нареченого потрібно буде з далеку, а як до якось з берегів приб'ється, то парубок зі своїх країв буде, а от якщо втоне, то це вже була погана прикмета, тоді вважалося, що дівчина лишиться в дівках:

— Таких ворожінь було багато. Оскільки це свято молоді, не бабусь, дідусів та маленьких діток, а саме молоді, хлопців та дівчат, які збираються одружитись, — пояснює етнолог.

Але чому ж воно зараз називається Івана Купала, звідки взялася приставка «Івана»?! Пан Віктор пояснює це приходом християнства на терени країни, де вже були сформовані традиції, які потім в результаті боротьби двох релігій, були названі язичницькими й перероблені під лад церкви, або просто стерті з історії нашого народу:

— Так і тут сталося, Купала приєднали до християнства шляхом того, що одночасно в цей день церква вшановує день народження Івана Хрестителя. 

Традиції Вінниччини 

До особливостей саме вінницького регіону є традиція робити так звану «кукурудзку», — розповідає Віктор Косаківський. Щоб його зробити, брали вишні, зв'язували на паличку і виходив такий качанчик. Також, місцевим варіантом, який зберігся на сьогодні є традиція розламування на частини «купайла»: 

— Це велика вербова гілка, яку оквітчували квітами, вінками, ягодами та стрічками. Потім навколо нього водили хороводи та співали пісні, — пояснює історик.  

Після цього його розламували та несли додому і кидали на огірки, щоб гарно родили. Також, до традицій, які збереглися у нашому регіоні можна віднести обливання водою. Так, наприклад кілька років тому, на вишенське озеро приїжджала ціла пожежна машина і поливала людей.

— За українськими віруваннями, в ніч на Купала в нас шукають цвіт папороті. І от одна бабуся мені розповіла як його слід шукати. Потрібно було в день піти в ліс, знайти папороть і знову повернутися в ліс опівночі і бути біля тої рослини. І саме в цей час папороть зацвіте, на ній з'являється якась квіточка, яка світитиметься, — говорить історик. — ЇЇ потрібно зірвати та засунути під шкіру, для цього роблять надріз на долоні. І хто володіє тою квіткою, той матиме дар передбачення. Але важливо йти потім з лісу не оглядаючись, тому що ззаду буде бігти уся нечиста сила і якщо ти раптом оглянися, то тебе розірвуть.

Етнолог ще переказав одну історію, тієї бабусі про чоловіка, який в купальську ніч випасав волів в лісі, яких там потім загубив. Але потім він натрапив на цвіт папороті і зачепив його своїм постолом (тодішнє взуття). Листочок цієї незвичайної рослини потрапив йому у взуття і він почав бачити усе ясніше, знайшов одразу своїх волів, і коли майже до них дійшов, то перед ним раптом з'явився молодий чоловік у костюмі та в капелюсі. Незнайомець почав просити у того його постоли на обмін в капелюх та мішечок грошей, як тільки пастух потягнувся до того добра, в очах стало темно і він вже нічого не бачив.

Таких цікавих історій, Віктор каже можна назбирати більше, якщо їздити по селах та інших регіонах області, в кожному місті, селі формувались свої традиції та розуміння певних обрядів. 

Тож, якщо у вас є цікаві історії, які можуть розповісти нам більше про обряди, звичаї та традиції наших регіонів. Напишіть у коментарях.

 

Читайте також:

Що ви знаєте про традиції святкування Івана Купала? Тест

Яку допомогу можуть отримати родини загиблих військових у Вінниці? Перелік та контакти

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.