Єгор Грушин. Інтерв'ю з аполітичним музикантом, музика якого звучить на політ-акціях
Єгор Грушин у свої 22 роки вже є найвідомішим неокласичним піаністом та композитором в Україні. Талант та професійність музиканта підтверджують не тільки його постійні гастролі Україною та переповнені шанувальниками зали, але й визнанням критиків та колег по сцені. У 2007 він переміг на конкурсі «Херсонський першоцвіт». У творчому доробку автора є три повноформатних альбоми - «Inside» (2012), «Absolution» (2013) та "Dominicano"(2014).. Зараз композитор готує до виходу свій четвертий альбом, який має вийти у наступному році.
Тиждень назад музикант виступав у Вінниці (читайте Єгору Грушину у Вінниці п'ятирічна дівчинка подарувала букет соняхів)
Ви дуже молодий музикант, але вже маєте не аби яку популярність. В чому секрет вашого успіху? Звідки в Україні з’явився попит на таку музику?
- Я б не сказав, що досягнув вже популярності. Можливо, я вже досяг певних успіхів, але мені ще є куди рости. Мені здається, що музиканту головне, не отримати популярність, а знайти свого слухача. Бо музика іноді дуже виснажує. Особливо багато сил забирають постійні репетиції та робота на студії. А коли ти бачиш, що люди приходять на твої концерти та скачують композиції – це дає наснаги працювати далі. Що до попиту, то він у нас, поки що, на жаль, не такий великий, як хотілось би. Якби на інструментальну музику був дійсно великий попит, то ми виступали б не у затишних арт-галереях, а у філармоніях. Дійсно великий попит на таку музику, є у Скандинавії. Там багато інструментальних виконавців, які збирають великі зали. На жаль в Україні ще не дійшли до такого високого культурного рівня. Культура – у нас взагалі тільки в останні роки почала по справжньому розвиватись. Але ми з моєю командою багато працюємо над популяризацією інструментальної музики. і сподіваємось, що через декілька років наша праця принесе гарні плоди.
Нещодавно ви анонсували вихід вашої нової платівки. Розкажіть про неї. Якою вона буде?
- Цей альбом буде зовсім не такий, як попередні. У ньому я остаточно з’їхав з неокласики в якесь інструментальне інді. Тут буде залучена і бас-гітара, і акустична гітара, і перкусія і скрипка, і віолончель і ще багато різних інструментів. Звичайно, що записати таку кількість інструментів набагато складніше, ніж одне фортепіано, тому ще з травня місяця ми дуже наполегливо працюємо на студії. Зараз, ми плануємо зробити невеличку перерву, адже у вересні у нас починається великий всеукраїнській тур, на честь п’ятиріччя початку моєї кар’єри. І ось коли ми закінчимо наші гастролі, ми продовжимо роботу. І вже наступного року, наші фанати зможуть побачити альбом.
В березні минулого року ви почали співпрацювати з рок-гуртом «Фіолет» у ролі клавішника. Ви дуже швидко освоїлись в новому колективі. І навіть встигли записати з ним альбом і від’дїздити тур в його підтримку. Але нещодавно ви пішли з гурту. З чим це пов’язано?
- Це дуже гарне питання. Зазвичай мене питають , чи буду я ще з ними співпрацювати. А про причини, ви спитали першим. В житті у кожного музиканта настає момент, коли потрібно задуматись чи влаштовує його та швидкість з якою він рухається. Мене не влаштовувала і я вирішив поставити акцент на своїй сольній кар’єрі. Ми з хлопцями разом вирішили, що нам краще розвиватись окремо, адже в нас занадто різні погляди на музику. Не минуло і пів року з виходу нашої платівки «Вігвам», як хлопці вже мене позвали працювати над новим матеріалом. Я не вважаю, що це є правильним, адже ще багато чого можна було зробити для поширення та розкрутки минулого альбому. Хлопці з «Фіолету» казали, що їх альбом не став популярним, через те, що він вийшов на останніх етапах Майдану, стартах «кримської епопеї». І тому він не привернув медійної уваги. Але, я думаю, що це – всього лише виправдання. Музичний альбом – не така річ, яка сьогодні вийшла, а завтра вона вже неактуальна. Альбоми починають розкручувати, ще за рік до їх виходу і продовжують це робити ще довгий час. Якщо платівка сьогодні оминула музичні чарти, це не є приводом відразу записувати нову. Тому що для гурта це поганий шлях, коли створюється багато нових пісень, а їх якість посередня. Мені б дуже не хотілось, щоб так сталось з
«Фіолетом», адже це рідний для мене гурт. Бажаю їм успіху, сподіваюсь, що в них все вийде.
Як зараз складається доля гурту «Illusions».? Ви вже доволі давно не збирались, не давали концертів. Чи є зараз якісь плани, щодо цього проекту?
- Наразі ніяких планів немає. Останній раз у нас була репетиція ще у березні. Але ми існуємо, ми не розпались. На відміну від «Фіолета» гурт «Ilusions» ми створили однією командою разом, з Андрієм Бочко та Роксоланою Пахолків. І разом ми приймаємо усі рішення, що до його розвитку. Зараз ми вирішили зробити перерву, адже усі музиканти зараз залучені в інших проектах. Можливо, ми чекаємо якогось натхнення, якогось знаку зверху. Коли прийде час, я думаю, що ми знову зберемось.
Після закінчення музичної школи, ви деякий час не хотіли більше займатись музикою. Як би склалось ваше життя, якщо б ви все ж таки обрали інший шлях?
- Я багато раз задавав собі це питання і мені складно уявити, щоб я робив. Напевно, я б залишився сидіти у своїй Новій Каховці й працював би або продавцем, або касиром в банку, адже за фахом я економіст. Але я знаю точно, що без музики моє життя втратило б усі фарби.
22 червня ви в Києві давали спільний концерт разом з гітаристом Володимиром Павловським. Розкажіть, як народився такий цікавий творчий симбіоз?
- Симбіоз в нас дійсно цікавий. Ми бачились всього лише чотири рази в житті, але дуже швидко знайшли спільну мову. Я познайомився з ним під час концерту у Білій Церкві. У цьому місті живе багато моїх друзів. І зазвичай саме вони ходять там на мої концерти. Спочатку я виступаю на концерті, а потім ми з друзями їдемо кудись на природу. І ось один з друзів розказав мені, що у Білій Церкві живе такий талановитий музикант Володимир Павловський і він би хотів пограти зі мною. На репетиції перед концертом ми зустрілись і буквально з перших хвилин у нас склався непоганий дует. Після цього ми з ним не бачились, допоки мені не прийшла в голову ідея дати спільний концерт. Я йому про це написав, він відразу погодився і потім ми вже довгий час листувалися, складаючи програму і вигадуючи як саме буде виглядати наш спільний проект. Кожен окремо репетував свої партії. А разом ми репетирували лише безпосередньо перед концертом. Все ж таки наш виступ вийшов досить вдалим. Володимир Павловський – це геніальний музикант. Я думаю, що і надалі буду з ним співпрацювати. Зокрема він буде брати участь у записі мого нового альбому.
Минулого року ви заснували своє власне концертне агентство «Lafest Production». Як вам вдалося побудувати свій маленький бізнес у такий складний для країни час? І чи вже приносить вам цей бізнес прибуток?
- Створювати бізнес дійсно було нелегко. В нас було багато як перемог, так і поразок. Зараз ми навчились на своїх помилках і наш бізнес почав приносити прибутки. Головний секрет успіху – це дружня команда, якщо б не вона, то ми б ніколи не залишились на плаву.
Ваша дівчина Роксолана Пахолків працює з вами в одному концертному агентстві, виступає разом, граючи на віолончелі і вона також є учасницею гурту «Illusions». Як вам вдається проводити таку кількість часу поруч і не набридати один одному? І чи впливають якось стосунки на вашу творчість?
- Та ми взагалі один одному не набридаємо, навіть ніколи не виникало такої проблеми. А на творчість впливає виключно позитивно. Коли кохана людна, твоя муза, поряд, то це тільки надихає тебе.
В одному з своїх ранніх інтерв’ю ви казали, що любите спілкуватись зі слухачами у соціальних мережах. Зараз, коли ваших фанатів суттєво побільшило, вони не набридають вам повідомленнями?
- Раніше я був дуже активний у мережі і відповідав усім на повідомлення. Останніх два роки в мене з’явилось багато роботи і я вже не маю на це часу. Я не встигаю навіть написати своїм друзям, не кажучи вже про фанатів Я створив собі робочу сторінку «Вконтакті», на якій сидять менеджери та вони регулюють той потік повідомлень.
В Інтернеті ходять чутки, що вашу музику слухав сам Людовіко Ейнауді. Ви можете якось це прокоментувати?
- Я відмовляюсь відповідати на це питання.
Події, які зараз відбуваються в країні, вони надихають вас творити чи навпаки гнітять?
- Такі жахливі події вони не можуть мене надихати, вони навпаки дуже сильно давлять на мене. Моя творчість абсолютно аполітична. В мене є багато інших джерел натхнення, окрім подій в країні. Мені бридко дивитись на тих артистів, які піаряться, спікулючи на темі війни. Зараз надзвичайно модно серед музикантів, казати, що ми виступали на Майдані, давали концерти в зоні АТО, записували пісні про війну. Вони роблять купу таких заяв, але роблять це все лише за ради власної наживи. В мене багато знайомих, які дійсно виступають у зоні АТО, надсилають гроші на допомогу військовим, але зовсім не афішують цього. Я вважаю цю позицію правильною.
Але не дивлячись на те, що ваша творчість цілком аполітична, ваші твори часто використовують, як саундтреки до різноманітних політичних акцій. Зокрема композиція « Kaisermarsch», неодноразово використовувалась під час маршів вишиванок. А ви самі жалілись у « Твітері», що ваші треки розміщують поряд з проросійськими постами.
- Так, я неодноразово зустрічав пости з георгіївським стрічкам і моїми композиціями поряд. Мене це обурює. Для мене це - особиста образа. Коли я бачу подібні пости, то відразу позначаю їх, як спам і прошу це робити усіх моїх шанувальників. Моя творчість є аполітичною, але сам я маю чітку громадянську позицію. Я не можу так робити, як деякі наші псевдоартисти – казати, що ми «за мир во всем мире» і при цьому виступати та в Україні, і в Росії. Коли мої твори використовують під час маршу вишиванок, або інших проукраїнських заходах, то я це тільки підтримую.
Автор Іван Кислощук
Фото і відео - Нестор Підгурський
Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.
