Записатися до списку бажаючих служити в лавах Збройних сил України може будь-хто. Серед тих кого я зустрів були переважно чоловіки за 30. Також записалися дві подружні пари. За словами військовослужбовця, який складає списки, приходив навіть чоловік... 1945 року народження.
Великої черги в добровольці, я не спостерігав. На прохідній військкомату люди то скупчувалися в кількості від трьох до семи осіб, то розходилися і кілька хвилин було порожньо. Але потік був стабільним протягом дня. Після кількох годин спостережень дістаю власний Військовий квиток і підходжу до одного з трьох реєстраторів. Військовослужбовець бере документ, гортає його, запитує про останню займану посаду в армії та про інші навички. До облікового журналу записує ім’я, прізвище, контактний номер телефону, адресу проживання та додаткову інформацію. В моєму випадку - це наявність посвідчення водія категорій "B", "C" та робота журналістом. Вся процедура займає близько трьох хвилин.
В перший недільний день набору другого березня зареєструвалися близько ста людей. Наступного дня на третю годину дня таких було вже 260. Жінки також приходять. За два дні більше шести.
Людина я не військова, але маю медичну освіту та військовий квиток зі званням молодший сержант медичної служби. Ми з чоловіком під час Євромайдану не сиділи на дивані, а неодноразово їздили до Києва. Були навіть тоді, коли били студентів. Лежати, дивитися телевізор та бездіяти - не вихід. Усі люди, в яких є військовий квиток, мають прийти до військкомату. Держава повинна знати, на кого їй можна розраховувати. Я не хочу щоб йшов воювати мій син, адже в нього маленька дитина. Через це сьогодні я тут. У мене є медична кваліфікація та стаж, працювала в реанімації, хоча зараз приватний підприємець. В такий час головне не бути байдужим. Тому я з чоловіком тут.
Олександр Малик
Я прийшов сюди, щоб захистити свою сім’ю та свою Батьківщину. Я жити в цивілізованій країні де справедливий суд та працюють закони, в країні без корупції. Я прийшов до військкомату, бо загинуло багато молодих хлопців. Я був на Майдані та бачив хто там стоїть. Це і літні люди і молодь, інтелігенція та просто небайдужі. Я зараз тут, через почуття провинни у загибелі безневинних людей, яких просто розстрілювали снайпери. Мені зараз 46 років, але я духом й тілом молодий та готовий відстоювати правду і справедливість зі зброєю. Ми усі винні в тому, що допустили до влади Януковича.
Руслан та Валентина Каменкови
Я родом з Сімферополя, але живу в Вінниці з дружиною. Коли служив, то був поваром. Прийшов до військкомату, через відчуття обов’язку перед Батьківщиною. Моє серце не на місці і дуже боляче через ті події що відбувалися в Києві, а зараз у Криму. Хочеться відстояти честь країни, це просто поклик душі. В мене залишилася рідня в Криму і все те, що більшість переживає по телебаченню, вони відчувають безпосередньо на собі. Все що я можу зробити - стати в ряди солдатів. Я прийшов не сам, а зі своєю дружиною фельдшером. Нам по 37 років і ми прийшли захистити свою Батьківщину.
Іван Столяров
Служив у Житомирі та маю звання старшого навідника мінометної батареї. Я присягав українському народові, що буду захищати його. Навіть, якщо я в запасі, все одно буду виконувати свій обов’язок. В військкомат прийшов, через загрозу бойових дій зі сторони російських військ. Я сам народився в Росії, в мене батько росіянин. Але я українець і буду захищати український народ. Мені 19 років, з армії повернувся в жовтні 2013 року. Зараз поки ніде не встиг знайти роботу, тому вирішив записатися в добровольці.
Олег Гвоздєв
Я прийшов, щоб захистити свою кохану країну, на яку зараз нападає Росія. Працюючи на Ялтинській кіностудії, не міг миритися з тією російською пропагандою, яку проводять російські партії. Згодом в Санкт-Петербурзі працював на компанію “Kiss Media”, де робив оперативну графіку для таких російських каналів як РенТВ, “5 канал” та “Росія 24”, та багатьох “пітерських” обласних каналів. Готували замовні ролики, в тому числі дуже багато проти України. Було багато перекручень і вказівок подавати під потрібним кутом. Так як Україну показували постійно в поганому світлі, через що в російських громадян з’явилася ненависть до українців. Особисто я не служив, але пройшов військову підготовку, займався східними бойовими мистецтвами та був інструктором з них.
{photo_gallery id=3671|}
№ 16 від 16 квітня 2025
Читати номер