Напівживого бійця Миколу Казакова хочуть знову відправити на передову

«Бережіть людей на передовій, пане президенте, бо ви при владі тільки тому, що вони за вас проливають кров» - написав у петиції главі держави зенітник Микола Казаков

Перераховані недуги бійця зафіксовані у висновку військово-лікарської комісії при Вінницькому військово-медичному центрі. Тут після поранення лікувався солдат Казаков.

- На комісії мені пояснили, що не можуть комісувати, - розповів журналісту RIA солдат. – У них є наказ Міноборони, яким визначається придатність до військової служби. Згідно з цим документом, мої болячки не підпадають під те, щоб звільнити від служби.

У документі ВЛК зенітнику Казакову записали: «… обмежено придатний до служби». Лікарі переконували, що командир частини своїм наказом комісує його. Коли боєць повернувся у військову частину, комбат запросив юриста, довго радилися і сказали невтішне: «Не маємо права комісувати з таким висновком ВЛК – «обмежено придатний». Наказ міністра не дозволяє. Якщо це зробити, комбат потрапить під кримінал».

Командир частини змилостивився над скаліченим бійцем. Спочтау надав короткотермінову відпустку. Після поверхня з неї знову відправив на лікування. Тепер уже у Військовий госпіталь у Київ. Саме там нині перебуває Микола Казаков. Щоб привернути увагу до недолугих наказів Міноборони,  солдат зареєстрував на сайті президента електронну петицію. Просить Порошенка детально перевірити накази військового міністра щодо придатності бійців до служби.

Бережіть людей, пане президент

- Я на своєму прикладі ознайомився з наказами міністра оборони щодо придатності до служби, – пише в петиції Микола Казаков. - У мене на правому оці зір був 10%. У висновку комісії записано – придатний. А саме правим оком ведеться прицілювання під час стрільби. Нині зір погіршився ще більше. Лікар-офтальмолог у Київському госпіталі повідомив, що бачу становить тільки на 8%. Ще один запис лікаря – перфорація барабанної перетинки після акубаротравми, простіше, дірка у перетинці вуха. Шум у вусі не припиняється ні на секунду. ЛОР теж пише – придатний. А мені б цю дірку залатати, можливо, тоді б перестало шуміти і менше  голова боліла. Алергія на всі види анестезії. І про це є запис у висновку ВЛК. Колоти нічого не можна. А що тоді робити у випадку поранення? Наявність осколків у тілі засвідчує щелепно-лицьовий хірург. Осколків у мене зо 30. Оперувати не можна, бо алергія на анестезію. Деякі осколки я сам видряпав. Обличчя чорне від опіків, тому не фотографуюся, щоб людей не лякати.

- Бережіть тих людей які воюють тут, на передовій, - звертається у петиції до президента боєць. - Я розумію, що ваших рідних тут нема, та ви при владі ще й досі тільки тому, що ми тут проливаємо свою кров.

Микола Казаков з Турбова Липовецького району. Закінчив коледж. Їздив на заробітки за кордон. Перед мобілізацією працював у котельні. Іншої роботи не міг знайти. Сидіти, склавши руки, не в його правилах. Його бабуся Галина Степанівна обожнює внука. Каже, виплекала, викохала його змалечку, тому болить серце за Колю. За її словами, внук свято вірить у нову справедливу Україну. Каже, що буде боротися за неї, скільки вистачить сил.

- Колю забрали на війну в лютому, - розповідає бабуся. – Дзвонив часто. Заспокоював мене і свою маму. На третій день Великодня нам подзвонили і сказали, що його тяжко скалічили. Моя дочка, мама Колі - Наталія, серед ночі подалася у дорогу. Він переніс не одну операцію у Дніпропетровську. Був дуже обпечений. Казала Наталя, що весь у бинтах, тільки кінчики пальців виглядали і були чорні, як земля. Йому лікували опіки і витягували осколки. Один навіть з ока витягнули. І тоді він став погано бачити. З Дніпропетровська його доставили в Одесу і там уже робили операцію на оці.

Ракета прошила броню тягача

Казаков служив стрілком-зенітником. Його частина нині, як і раніше, на першій лінії, тобто на передовій. До найменших подробиць пам’ятає, як отримав поранення. У той весняний день «сепари» поливали їх підрозділ вогнем. Бійці щоразу вели вогонь у відповідь. Зенітка була встановлена на тягачеві МТЛБ. Координати стрільби йому надавав ротний. Після того, як Козаков відстріляв два короби снарядів, зістрибнув з тягача, щоб взяти з салону боєприпаси. В цей момент тягач пробило протитанковою ракетою. Каже, удар прийшовся збоку, навиліт. Ракета розрізала броню тягача і через кабіну знову вилетіла назовні, де й вибухнула. Смерть пройшла поруч. Дивом, всі члени екіпажу й офіцер залишилися живі, але зазнали поранень. Заряджаючого ударною хвилею скинуло з тягача і він зламав ногу, ще одного контузило, Козакова оглушило, вогнем обпалило обличчя, руки, у тіло вп’ялися осколки. Він був у найважчому стані. Збереглася фотографія під час перебування пораненого в опіковому відділенні Дніпропетровської обласної лікарні №2. Замість симпатичного обличчя, яке до поранення мав хлопець, на знімку видно суцільну чорну рану.

- Якщо знайдуться кошти, буду консультуватися з пластичними хірургами, щоб хоч якось зменшити чорні рубці, - каже боєць. - Не через те, що соромлюся. Криві погляди дратують. Часто ловлю на собі. Хоча хвилюватися лікарі не радять, але як без цього, я ж не залізний.

Микола сподівається, що медики знайдуть можливість вирізати хоча б найбільші осколки, які допікають йому.

Один заплатив за операцію, інші вкрали гроші

З Дніпропетровська пораненого доставили в Одесу в Інститут очних хвороб імені академіка Філатова. Там рятували око. За словами бійця, під час операції лікарі зафіксували зупинку серця. Пізніше йому пояснили: сталося це тому, що організм не сприйняв анестезію. На щастя, лікарям довелося вивести пацієнта з шоку. Перебування в Одесі вразило хлопця двома нестандартними ситуаціями.

- Після операції я дізнався, що 90 тисяч гривень за моє лікування заплатив один з місцевих підприємців, - розповідає Микола. – Просив волонтерів, щоб дали його телефон, хотів подякувати. Мені відповіли, що підприємець не має наміру «світитися».

Недавно, він сам зателефонував до матері Миколи. Про цей дзвінок розповіла бабуся хлопця. Каже, той добрий чоловік прочитав в Інтернеті Миколину петицію до президента. З неї дізнався, що око ще треба лікувати. Сказав по телефону, що готовий і на цей раз сплатити витрати за лікування.

Волонтери наполягли, щоб боєць повідомив номер своєї банківської картки. Організували збір коштів. Пан Микола зізнається, що йому непросто приймати гроші від чужих людей. Але погодився. Втім, ними скористався не він. Гроші дісталися аферистам. Одного разу невідомо чому погас екран телефону. З’ясувалося, хтось заблокував сім-карту.

- Найперше, що я зробив, подзвонив з іншого телефону у банк, - розповідає він. – Попросив, щоб заблокували банківську картку. Та вже було пізно. Із майже 70 тисяч гривень, з яких 50 тисяч переказали люди на допомогу, залишилося лише сто гривень. Писав заяву в міліцію, звертався у службу безпеки банку, картка ПриватБанку, але нічого це не дало. Сказали, що гроші зняли за чотири заходи. Не один я погорів на такому. Чому так ненадійно захищені банківські картки, для нас, клієнтів? Зрозуміло, що ніхто мені кошти не поверне. Хоч би інших людей захистити від подібної афери. Знаю випадок, коли боєць лежав без двох ніг, а в нього з картки вкрали всі гроші, зібрані людьми.

Просить допомогти іншому

- Прошу напишіть не про мене, а про бійця, якому терміново потрібна операція, - сказав вчора по телефону Микола Казаков. – Особисто не знайомий з цією людиною. Дізнався про неї з Інтернету. Його прізвище Раченко Аркадій Степанович, 1965 року народження. З 20 серпня 2014 по 3 вересня нинішнього року Раченко провів в АТО. Після демобілізації почав скаржитися на біль у серці. Лікувався у Вінниці. Встановили діагноз: вроджена вада серця, гіпертонічна хвороба. А він сам колишній десантник. Дивно, правда, коли в радянські часи його готували в Афганістан, тоді не було уродженої вади серця, а тепер знайшли.

Пан Микола спілкувався з дружиною і донькою бійця. Дізнався, що на операцію треба 70-80 тисяч гривень. Рідним поояснили, що держава не може взяти на себе витрати, бо набута хвороба не під час служби в АТО, а з народження. Використали чоловіка і кинула напризволяще.

- Я переслав своїх 200 гривень, - каже Микола. – На жаль, більше не маю. Дуже прошу тих, у кого є можливість, допоможіть врятувати життя воїну. У його сім’ї таких грошей нема. Зараз він знаходиться у Києві.

Номер рахунку - 5168-7420-6976-6602 Раченко Наталя Борисівна

Телефони пані Наталії - 0632125526
0672558630

Номер своєї картки Микола довго не погоджувався назвати. Після крадіжки грошей він відкрив нову картку. З дому допомогти йому не мають можливості. Бабуся пенсіонерка, мама працює у котельні на місці сина. Заробітки мізерні. Вдалося переконати бійця, щоб дозволив надрукувати номер картки. Раптом знайдуться люди, які захочуть поділитися з ним коштами. Йому вони так потрібні на продовження лікування і загоювання ран.

Казаков Микола Андрійович  ПриватБанк
4731 2171 1399 8148

Довідка. Петиція до президента нашого земляка бійця Миколи Казакова поки що не знайшла належної підтримки. Станом на вчора, 17 листопада, під нею підписалися тільки 15 осіб. Схоже, проблеми «атовців» все менше цікавлять тих, кого вони захищають від агресорів зі сходу.

Ігор Мельник, начальник медслужби Вінницького військово-медичного центру:

- Ще раз ознайомився з історією хвороби старшого солдата ЗСУ Миколи Казакова, а також з висновками Військово-лікарської комісії. Дійсно, боєць зазнав важких травм. Але лікарі, які надали висновки стосовно стану його здоров’я, діяли у відповідності з наказом №402 від 2008 року «Про затвердження положення про військово-лікарську експертизу у ЗС України». Висновок комісії – «обмежено придатний до військової служби» відповідає стану здоров’я Казакова. Простіше кажучи, у нас не було підстав комісувати його, інакше б порушили наказ. Зробити це міг командир частини, де служить боєць. Йому надана можливість своїм наказом звільнити хворого.

Зрозуміло, з таким станом здоров’я боєць не може перебувати на передовій. Йому треба оскаржити висновки комісії у Центральній ВЛК.

Як стверджує полковник Мельник, у Військово-медичному центрі зіткнулися ще з однією проблемою – не мають права на стаціонарне лікування демобілізованих бійців. Тим часом більшість з них потребує медичної допомоги. Для їхнього лікування передбачені госпіталі для інвалідів війни і учасників бойових дій. Однак там не вистачає на всіх місць.