Ні гарячої води, ні ліжок, ні медсестер: про скандал у дитячій обласній лікарні

Батьки 11-місячного Гордія, Олександр та Аліса. Кажуть, що умови в дитячій лікарні жахливі.

• Вінничанин Олександр Жучкін поскаржився до редакції на нелюдські умови у дитячій обласній лікарні.
• Каже, що в лікарні лежали його дружина разом з 11-місячним сином. І те, що вони побачили там, просто вражає. 
• Ми навідалися до медичної установи, зафільмували відео палати та поспілкувалися про стан справ у дитячій обласній із її головним лікарем Василем Паненко.

Госпіталізація дітей справа для усіх батьків звична. Вона завжди супроводжується хвилюваннями, напруженим пошуком правильних рішень і, звісно, фінансовими витратами. Такими є реалії сьогодення. Відтак, батьки вже звикли до того, що бідкатися на це навіть недоречно. В окремих випадках терпіння не вистачає. Мова йде про ті з них, коли перебування у лікарні видається тяжким і нестерпним. У причинах ми намагалися розібратися на прикладі одного з них, коли до редакції сайту звернувся вінничанин Олександр Жучкін.

Про проблеми в лікарні

З немовлям у дитячій обласній лежала його дружина. Щоночі жінку просили відчинити двері у приймальне відділення установи, оскільки на посту нікого з чергових не було. Часто засинала не раніше третьої години після опівночі.

— У нас хлопчик. Звати Гордій. Йому одинадцять місяців. За тиждень ми пройшли через дві госпіталізації з коронавірусом. Під час першої недолікували, тому за три дні поклали до лікарні знову. З немовлям лежала дружина. На другий раз нас поклали у палату де була хвора дитина на ротавірусну інфекцію, тому налякали можливі ускладнення, але сказали, що іншого виходу немає через брак місць. Аби поставити катетер необхідно було залучати медсестру з іншого відділення, оскільки у нашому цього ніхто зробити не міг. Малюку ж бо тільки одинадцять місяців, — каже Олександр Жучкін. — Підмивати хлопчика доводилося вологими серветками, оскільки гарячої води ні у палаті, ні у відділенні не було. Згодом, щоправда, запропонували душ у приймальному відділенні, втім до нього треба було йти через вулицю, а як із мокрою дитиною повертатися невідомо. 

Олександр також каже, що вночі у приймальному відділенні на місці нікого не було. 

— Заїхати на територію лікарні приватним транспортом заборонено. Це також спричиняло неабиякі незручності, але приватний легковий транспорт на окремих місцях для паркування ми бачимо і зараз. Це не швидкі і не службові автівки. Після мого візиту до головного лікаря у палаті почали прибирати та виносити сміття двічі на день – до цього це робили лише один раз. Охорона ретельно контролює заїзд приватного транспорту, а вночі коли до приймального відділення поступають хворі, то на місці нікого немає. Відтак неодноразово дружину будили вночі, щоб вона покликала когось, до того ж двері у палату з вулиці не зачиняються – довелося потім з середини замикатися на ключ.

Слова чоловіка підтвердила і дружина Олександра Аліса Базиляк.

— Світло у палаті лише наявне в одній її частині, та й те тускле. Ставили катетер малюку і підсвічували ліхтарем з телефону. Дитячого ліжка немає – це складно, особливо коли доводиться слідкувати за немовлям вночі, щоб дитина не сповзла під час сну з дорослого ліжка. Часом доводилося класти дитину у коляску. Медичні сестри аби зняти чи проконтролювати крапельниці дітям навідуються до них із запізненнями. Інший батько з нашої палати перекривав крапельницю самотужки. Нам пояснили це браком часу через інших хворих дітей.

Що каже головний лікар? 

За роз’ясненнями у ситуації що склалася ми звернулися до директора вінницької обласної дитячої лікарні  Василя Паненко.

— Інформацію по конкретному випадку мені надавати заборонено. Я можу це робити лише за письмовою згодою або вимогою такого. Але по суті скажу, що у нас у кожному структурному підрозділі обладнані санітарні кімнати, які обладнанні відповідно до вимог теплою і гарячою видою за рахунок бойлерів. В багатьох відділеннях є і такі самі палати. Централізованого теплого водопостачання у лікарні немає. Ми розробляли проєкти з забезпеченням установи централізованим теплим водопостачанням, у тому числі і у вигляді альтернативних джерел енергії та нагрівальних станцій. Їхня розробка триває і перебуває на розгляді в обласній державній адміністрації. За собою реалізація подібних проєктів в будь-якому випадку вимагатиме вагомих капіталовкладень.

Василь Паненко каже, що ліжковий фонд в лікарні цілком достатній. 

— Питання оновлення ліжкового фонду, зокрема, і для надання допомоги маленьким діткам актуальне. У зв’язку із цим регулярно звертаємося до нашого власника – до обласної Ради. Останнього листа спрямували навіть минулого тижня. В тому числі і до департаменту охорони здоров’я. Для старших діток ми оновили ліжковий фонд на 60-70%. Для маленьких дітей фонд тільки оновлюється – сьогодні це виконано на 20-30%.  Тут також варто зазначити, що в умовах обмеженого фінансування одночасно вирішити всі питання матеріальної і технічної бази неможливо. Сьогодні ж наповнюваність хворими відділень нашої лікарні знаходиться в межах норми. Запас ліжкового фонду в окремих випадках складає від 20 до 50%.

Стосовно медичного персоналу, Василь Паненко каже, що зараз є брак кадрів. 

— У нашій лікарні, як і в кожному медичному закладі, сьогодні бракує медичних сестер. Зарплата середнього медичного персоналу доволі низька і питання з її підвищення стоїть на рівні уряду. З цього місяця має бути підвищена. Разом із тим, щодня у нас на лікуванні перебувають 300-330 пацієнтів і питання доступності з забезпечення необхідних ін’єкцій, внутрішньом’язових чи венозних, не стоїть. Зазначу, що є певні анатомічні особливості пацієнтів, але для ін’єкцій ми можемо в необхідних випадках залучати працівників з інших відділень нашої установи.

Стосовно заїзду приватного транспорту на територію лікарні, Василь Паненко каже:

— Відповідно до паспорту безпеки СБУ, заїзд автомобілів, які не є санітарними чи мають відповідне право за необхідністю доставки кисню та іншого і мають необхідні перепустки – заборонений. Прецедентів, на жаль, вистачило. Згадайте і минулий рік, коли поблизу нашої лікарні згоріла машина. А якби поруч і з нею був чийсь автомобіль чи машина із кисневими балонами? Цей порядок визначений службами уповноваженими ставити нам певні вимоги. При підвозі хворих приватним транспортом ми перепон не вчиняємо, лише контролюємо це уповноваженими працівниками. 

На чиєму боці правда та у чому чия вина у подібних ситуаціях судити самим читачам. Але сподіваємось, у департаменті охорони здоров'я звернуть увагу на недоліки в лікарні. Тому що вочевидь усі, хто сьогодні так чи інакше дотичні до медичної галузі, продовжують залишатися заручникам обставин. Ми ж і надалі реагуватимемо на звернення наших читачів. 

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.