Наркоману з 15-річним стажем позбутися залежності допоміг Бог

 Хоча сьогодні Юрій Прокопенко - інвалід першої групи з порушенням мови і координації рухів та діагнозом «хвороба Паркінсона токсичного генезу», (в народі ж таких як він, називають «колдашниками»), каже, що щасливий, що Бог зцілив його душу.

Відкачав десяток наркоманів
Юрій говорить, що людина може не бути наркоманом чи алкоголіком, але якщо вона живе лише для себе, то вона нічим не краще будь-якого наркомана, тому що вона - егоїст! Він вважає, що саме егоїзм призводить до перевернутого сприйняття світу, змушує наркомана красти, робить людину черствою і байдужою до прохань своїх родичів та дає поштовх до першої спроби наркотиків.
- Я сам за весь час відкачав чоловік десять наркоманів. І це не так, як вчать на медичних курсах! А коли кругом паніка, а на підлозі лежить напівтруп, і ти намагаєшся засунути йому в рот сталеву ложку, тому що він заковтує язик і передсмертні судороги зводять його щелепу, - розповідає Юрій Прокопенко. - В той момент ти не думаєш, що у нього сині губи і тіло покривається «трупними плямами». Ти знаєш, що це жива людина, яку треба врятувати. І ти відчайдушно і ритмічно тиснеш йому на груди або вдихаєш в його рот повітря. І навіть якщо ти бачиш тільки білки очей, що закотилися під лоба, поки у нього є хоч слабкий пульс, ти все одно намагаєшся врятувати його життя. Тому що в нього теж є рідні, які можуть не пережити його смерті. Може, тому Бог позбавив мене від смерті, що я, навіть будучи наркоманом, намагався залишатися людиною.

“У мене гнилі ноги і руки”
Юрій народився в 1975 році у Вінниці. Ріс без батька, а весь вільний час проводив на вулиці і в компанії «друзів». Курити почав у п'ятому класі. Мав неодноразові приводи і перебував на обліку в дитячій кімнаті міліції. У 14 років разом з другом обікрав магазин і заробив свою першу судимість. За плечима у чоловіка шість судимостей та два перебування на зоні.
- Я починав колотися з «ширки» (ацетильований опій). Для мене це було круто, і коли директор школи на лінійці при всіх учнях називав мене злодієм і наркоманом, і говорив, що по мені тюрма плаче, мені не було соромно, а скоріше навпаки, я цим пишався, - пише Юрій Прокопенко. - Як всі початківці наркомани, я починав з конопель. Пізніше я почав вживати таблетки, а вже потім став колотися маком. Заколювався я, як кажуть, «до ручки». У мене гнили ноги і руки... Якщо до 27 років я коловся тільки опієм, то після дізнався рецепт іншої отрути. Це був «колдакт», капсули від застуди, які можна придбати в будь-якій аптеці. Це якраз і зіграло вирішальну роль у трагедії мого життя.

>Став інвалідом
У 2004 році Юрія знову посадили за крадіжку. На зоні йому дали другу групу інвалідності. Лікарі думали, що у чоловіка інсульт, тому що у нього почала відмовляти ліва сторона тіла, йому стало важко говорити та пересуватися.
- Незважаючи на те, що фізично мені ставало все гірше і гірше, я перестав звертати на це увагу. З тієї причини, що в цей час Бог якимсь дивним чином увійшов у моє життя, - каже колишній наркоман. - Він послав мені двох людей, які подарували мені Біблію і щодня розповідали мені про Бога. Спочатку я проявляв швидше спортивний інтерес до вивчення Біблії. Тому, маючи загальне уявлення про Письмо, я намагався сперечатися, але чим більше я сперечався, тим більше переконувався в тому, що нічого не знаю. У мене з'явився здоровий інтерес і прочитав Біблію цілком. Тоді-то я й побачив себе збоку, у всій, як мовиться, «красі». Озираючись назад, я намагаюся зрозуміти, як мені вдалося залишитися живим?

Стати Людиною чи померти молодим?
Юрій зробив свій вибір – він відмовився від наркотиків, алкоголю і сигарет. Сьогодні він інвалід, але намагається вести активний спосіб життя: написав книгу «Наркотики: откровения людей, пострадавших от употребления наркотиков», пише статті, проводить просвітницьку роботу серед молоді, любить музику, природу, риболовлю, гарних та розумних дівчат.
- Тепер я «оглядаюся» назад, не для себе, а для людей, які ще не знають Бога. Я написав книгу для того, щоб викликати огиду до бажання пробувати цю смертоносну отруту. Адже зараз наркотики на кожному кроці. Як же мені промовчати? Саме тому що мені вдалося вибратися з наркотичної трясовини, я і написав цю книгу, - каже Юрій. - Що ж робити, якщо ти вже вляпався у це болото? З особистого досвіду скажу, що самому з цим не впоратися. Для початку треба визнати, що проблема існує. Ти повинен прийняти рішення і визначитися, чого хочеш? Залишитися жити і постаратися стати людиною з великої літери, або, як співав у 90-х роках Містер Малой: «буду, буду помирати молодим!». Можу сказати однозначно, без Бога і Його духовних законів залежності не позбутися. Я бачив людей, які володіли величезною силою волі і відмовлялися від наркотиків, але навіть через п'ять років знову поверталися до них. Чудо полягає навіть не в тому, що коли ти знаходишся в реабілітаційному християнському центрі і за тебе моляться, то ломка зникає. Але диво полягає в тому, що Бог дає тобі бажання покаятися від усього серця і забирає в тебе бажання вживати наркотики і алкоголь.

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.