Приходь в музей і зліпи собі цеглину

Зайшовши на третій поверх музею, ви ще із порогу почуєте пісню Pink Floyd “Another brick in the wall”. Потужна музика не означає, що за дверми на вас чекає рок-концерт. Просто це один із найулюбленіших гуртів авторки виставки. Та й назва просто і лаконічно доповнює зміст.

У невеликій виставковій залі розташовані різні зразки цегли, найстаріша із них датується 16 століттям, її знайшли під час розкопок в межах архітектурного храмового комплексу «Мури».

Цегла різних форм, текстур, кольорів, із витисненими символами, підписами власників. 90% усіх експонатів — саме вінницька цегла.

— В рамках музейного простору є декілька причин робити виставку цегли, — розповідає куратор виставки Ольга Грабовська, завідувач сектору археології обласного краєзнавчого музею Вінниці. — Насамперед, це інформаційна причина, адже цегла —  джерело історичної інформації. Емоційно краєзнавча, бо часто люди збирають цеглу тільки через те, що вони люблять свій край. Ходять по місту, збирають цеглинки, з яких збудовані будівлі і це приносить їм задоволення. Також цегла може бути просто об'єктом художнього сприйняття, особливо цегла кінця XIX — початку XX століття. Її красиво оформлювали, робили дуже якісною, викарбовували на ній герби, вінзелі. Такі зразки навіть у дизайні можна використовувати.

Також Ольга згадала і про те, що цеглу можуть збирати усі, навіть, так звані, чорні археологи. Відкопуючи певні історичні знахідки, вони, не знаючи усіх технічних моментів, можуть просто пошкодити матеріал, а от цегла на поверхні, тому це гарна альтернатива. Якщо вони шукатимуть історичну цеглу, то будуть сприяти збереженню культурної спадщини.

На одному із стелажів є цегла із дуже промовистими назвами: “London”, “Paris” та інші. Найякісніші зраки тоді виготовляли у Британії, через це і вінницькі виробники найменовували так свої вироби, щоб вони краще продавались. Популярними були родинні герби, або якісь позначки. До слова, автор виставки так

і не зуміла розшукати історичну довідку про такого собі “Нікопольського Н.М”. Тож, якщо вам знайоме таке ім’я, то розкажіть про це музею.

"Складай цеглини правильно!"

А пам'ятаєте старий радянський фільм “Кирпичики”. Мабуть, ні, так як цей фільм вийшов у прокат ще у 1924 році. У фільмі йдеться про дівчину, яка у 15 років пішла працювати на цегляний завод. Закохалась там у хлопця, а потім розпочалась Громадянська війна. Після її завершення вони двоє повернулись до міста і відновили завод.

А це до того, що одна із частин виставки насить назву “Советський тупик”. У інсценізованому “тупику” розвішані стінгазети із закликами до праці, мотиваційні плакати тих часів, статті про виконання необхідних планів, запланованих державою. Мабуть, щоб зрозуміти усе достеменно, треба перечитати усі статті, які там висять. Більшість статей виглядає дуже кумедно, сміх крізь сльози.

Одним словом — це такий собі промовистий сарказм на тему радянщини у Вінниці і за її межами. На противагу роковим пінк-флойдам тут звучить та сама епічна пісня “Кирпичики”.

Майстер-клас “Зроби собі цеглу”

Для того, аби записатись на майстер-клас зі створення цегли, потрібно просто визначатись із часом та зателефонувати у музей. Вартість майстер-класу – за тарифами екскурсії: для групи дорослих – 100 гривень, дітей – 50 гривень.

Створення цегли — це поєднання знань про матеріали, фізику, хімію. Про це вам розповість та продемонструє сама авторка. Усі необхідні матеріали підготують. Тож ви просто приходите і ліпите свою цеглу.

— На майстер-класах під звучання музики Pink Floyd ми показуємо етнографічний фільм про виробництво цегли. Це, звичайно, трохи такий собі сюрреалізм, але мені так подобається, — зазначає Ольга.

Цю колекцію кураторка збирала 3 роки. Жінка ділиться, що ця виставка є певним експериментом із тим, які функції може виконувати цегла у музейному просторі і з яких найрізноманітніших сторін її можна показувати відвідувачам. Діятиме експозиція до 14 січня 2018 року. 

Цей матеріал було підготовлено в рамках програми міжредакційних обмінів за підтримки національного фонду на підтримку демократії NED.